Хвощ полевой влияние на гормоны

Хворому потрібно ввести гормон поліпептидної природи це можна зробити

Пептиди —>

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пепти́ди (грец. πεπτος — поживний) — родина природних чи синтетичних хімічних сполук, молекули яких складаються із двох і більше залишків α-амінокислот, з’єднаних у нерозгалужений ланцюг ковалентними пептидними зв’язками -C(O)-NH-.

Загальний опис

Пептид — природний та синтетичний амід, в якому два або більше залишків α-амiнокислот (однакових або різних) з’єднанi мiж собою пептидними зв’язками –CO–NH–C–, утворюючи олiго-, полi- i циклопептиди (гомо- та гетеродентнi циклопептиди, залежно від того, замкнулись кiнцевi чи бiчнi карбоксильна та окси-, амiно- або меркаптогрупи). Його молекули — бiполярнi йони, здатнi гiдролiзуватися в присутностi мiнеральних кислот до амiнокислот. Характерними є нiнгiдринова й бiуретова реакцiї. З видовженням полiмерного пептидного ланцюга, особливо в регулярних пептидах, побудованих з однакових амiнокислотних залишкiв, набуває стабiльностi вторинна структура (α-спiраль, β-структура). Термін в основному стосується структур, утворених з α-амінокислот, але включає й структури, похідні від будь-яких амінокарбонових кислот. Пептидні зв’язки утворюється внаслідок реакції конденсації між α-карбоксильню групою однієї амінокислоти, та α-аміногрупою іншої. Більшість природних пептидів побудовані із двадцяти «стандартних» протеїногенних амінокислот, що кодуються генетичним кодом. На сьогодні відомо понад 1500 природних пептидів, визначено їх властивості та розроблено методи синтезу.

Хоч формально пептидом є амінокислотний ланцюг будь-якої довжини, цей термін найчастіше використовують для коротких полімерів, що містять до 40—50 мономерних одиниць. Довші пептиди називають поліпептидами або білками.

Номенкалатура

В залежності від кількості амінокислотних залишків, що входять до складу пептиду розрізняють дипептиди, утворені двома амінокислотами, на одну мономерну ланку довші трипептиди, ще на одну — тетрапептиди, пентапептиди містять п’ять залишків амінокислот і так далі. Пептиди, довжиною не більше десяти амінокислотних ланок, називають олігопептидами. Коли в пептидний ланцюжок об’єднується багато амінокислот, то утворюється поліпептид. Грань між олігопептидами і поліпептидами (той розмір, при якому молекула перестає вважатися олігопептидом і стає поліпептидом) досить умовна. Часто пептиди, що містять менше 10–20 амінокислотних залишків, називають олігопептидами, а речовини з великим числом амінокислотних ланок — поліпептидами. Природні поліпептиди з молекулярною масою понад 6000 дальтон, або містять понад сто амінокислотних залишків, зазвичай називаються білками. Але цей розподіл умовний. Деякі молекули, наприклад, гормон глюкагон, який містить лише двадцять дев’ять амінокислот, називають білковим гормоном. Невелика білкова молекула окситоцину згадується як поліпептид, або просто як пептид.

Пептиди мають два різні кінці: N-кінець, що містить вільну аміногрупу першої амінокислоти, і C-кінець із вільною карбоксильною групою останньої. Скорочено первинну структуру поліпептидів записують використовуючи три- або однолітерне позанчення амінокислот починаючи із N-кінця, наприклад, для пептидного гормону — ангіотензину II: Asp-Arg-Val-Tyr-Ile-His-Pro-Phe, або відповідно DRVYIHPF. Кожен амінокислотний залишок крім останнього читається із закінченням -іл (чи -ил) замість -ін (чи -ин або -ат у випадку глутамату і аспартату), отже повна назва цього пептиду звучатиме як аспартиларгінілвалілтирозилізолейцилгістидилпролілфенілаланін.

Історія

Пептиди вперше були виділені з гідролізатів білків, отриманих за допомогою ферментації.

Термін «пептид» запропонований німецьким хіміком-органіком Емілем Фішером, який до 1905 р. розробив загальний метод синтезу пептидів. У 1900 році він висунув гіпотезу про те, що пептиди складаються з ланцюжка амінокислот, з’єднаних зв’язками. І вже в 1902 році отримав неспростовні докази існування пептидного зв’язку.

У 1953 Венсан дю Віньо синтезував окситоцин, перший поліпептидний гормон. 1963 року, на основі концепції твердофазного пептидного синтезу (P. Мерріфілд) були створені автоматичні синтезатори пептидів. Використання методів синтезу поліпептидів дозволило отримати синтетичний інсулін і деякі ферменти.

Класифікація пептидів та їх структура

Лінійна послідовність амінокислотних залишків у поліпептидному ланцюжку називається первинною структурою пептиду. Ланцюжок повторюваних атомів -NH-CH(R1)-CO-NH-CH(R2)-CO-NH-CH(R3)-CO-NH-CH(R4)-CO- називається пептидним остовом. Просторова конформація молекули пептиду стабілізована водневими зв’язками між амінокислотними залишками становить його вторинну структуру.

Однією з ознак поділу довгих поліпептидів, та невеликих за розміром білків є структурна гнучкість їх макромолекул. Так, поліпептиди — це гнучкі молекули, а білкам властива певна стабільна конформація. Відповідно до цього поділу, інсулін (51 амінокислотний залишок) є білком зі структурою фіксованою трьома дисульфідними містками.

За якісним складом амінокислот розрізняють:

  • гомомірні пептиди — сполуки, що складаються тільки з амінокислотних залишків;
  • гетеромірні пептиди — речовини, до складу яких входять також небілкові компоненти. Так глікопептиди містять у молекулі вуглеводні залишки.

Пептиди також діляться за способом зв’язку амінокислот між собою:

  • гомодетні — пептиди, амінокислотні залишки яких з’єднані тільки пептидними зв’язками;
  • гетеродетні пептиди — ті сполуки, в яких крім пептидних зв’язків зустрічаються ще й дисульфідні, ефірні та тіоефірні зв’язки.

Пептиди розрізняються не тільки за амінокислотним складом, кількістю, розташуванням і з’єднанням амінокислотних залишків у поліпептидний ланцюжок. Наприклад, Про-Сер-Про-Ала-Гіс і Гіс-Ала-Про-Сер-Про: незважаючи на однаковий кількісний і якісний склад, ці пептиди мають зовсім різні властивості.

Класифікація пептидів за їх функцією

Як правило, класифікація пептидів за функцією не є ідеальною, оскільки деякі пептиди можуть відноситься до різних груп одночасно. Так, наприклад, вазопресин, крім судинозвужувальної та анти-діуретичної дії, покращує пам’ять. А окситоцин може розглядатися і як гормон (передача сигналу між клітинами), і як нейропептид, тому що виконує функції медіатора в мозку.

Пептидні гормони

Пептидні гормони — це численний і найбільш різноманітний за складом клас гормональних сполук, що являє собою біологічно активні речовини, які беруть участь у проведенні сигналів між клітинами. Їх утворення відбувається в спеціалізованих клітинах залозистих органів, після чого активні сполуки надходять в кровоносну систему для транспортування до органів-мішеней. Після досягнення мети гормони специфічно впливають на певні клітини, взаємодіючи з відповідним рецептором. Класичними прикладами пептидних гормонів є брадикінін, ґастрин, окситоцин та інш.

Нейропептиди

Нейропептиди виявили в нервових тканинах. Нейропептиди — сполуки, що синтезуються в нейронах мозку і залучені в регуляційні та сигнальні процеси. Дія нейропептидів на центральну нервову систему є дуже різноманітною. Вони впливають безпосередньо на мозок, контролюють сон, впливають на пам’ять, поведінку, процеси навчання, мають знеболюючу дію. Класичними прикладами нейропептидів є ендорфіни, вазопресин, і т. д.

Опіоїдні пептиди

Найбільш численною та різноманітною за функціями і впливом на організм серед нейропептидів є родина опіоїдних пептидів. Опіоїдні пептиди — група природних і синтетичних активних пептидів, схожих з опіатами (морфін, кодеїн тощо) за здатністю зв’язуватися з опіоїдними рецепторами організму.

Виявлення в мозку високоспецифічних рецепторів класичних непептидних опіатів — морфіну та інш. дозволило розпочати цілеспрямований пошук їх ендогенних лігандів. Перші роботи з вивчення опіоїдних пептидів належать А. Голдстайну, Дж. Х’юсу, Х. Костерліцу, С. Снайдеру, Л. Тереніусу. У дослідженнях Дж. Х’юса та Х. Костерліца в 1975 році вперше з мозку свині були виділені й ідентифіковані два морфіноподібних кислоторозчинних пентапептиди — тир-гли-гли-фен-лей і тир-гли-гли-фен-мет, згодом названих лей- і мет-енкефалінами. Крім того, ендогенні морфіноподібні речовини були вперше виділені з цілого мозку та гіпофіза голубів, морських свинок, щурів, кроликів і мишей. А в 1976 році фракції таких олігопептидів були виявлені в спинномозковій рідині та крові людини. Різні види цих олігопептидів отримали назву ендорфінів і енкефалінів.

Ліганди опіоїдних рецепторів також були виявлені в багатьох периферичних органах, тканинах і біологічних рідинах. Опіоїди присутні в гіпоталамусі та гіпофізі, плазмі крові і спиномозковій рідині, шлунково-кишковому тракті, легенях, органах репродуктивної системи, імунокомпетентних тканинах і навіть у шкірі. Поряд з ендорфінами виявлені і, так звані, екзорфіни або параопіоіди — опіоїдні пептиди, які утворюються за травлення їжі. До тепер опіоїдні рецептори та їх ендогенні ліганди виявлені практично у всіх органах і тканинах ссавців, а також у тваринах нижчих ступенів класифікації аж до найпростіших.

Основна частина опіоїдних пептидів утворюється шляхом внутрішньоклітинного розщеплення високомолекулярних попередників, що призводить до утворення ряду біологічно активних фрагментів, у тому числі і опіоїдних пептидів. Ідентифіковано і найбільш вивчено три наступних попередника: проопіомеланокортин (ПОМК), проенкефалін А і продинорфін (проенкефалін В). До складу ПОМК (локалізованого головним чином у гіпофізі) входять амінокислотні послідовності b-ліпотропіну, АКТГ, a-, b- і g-меланоцитстимульованих гормонів, a-, b- і g-ендорфінів. У наш час [коли?] встановлено, що основним джерелом енкефалінів (метіонін-енкефаліну і лейцин-енкефаліну) в організмі є проенкефалін А, локалізований переважно в наднирниках. До його складу належать 4 амінокислотні послідовності мет-енкефаліну і одна лей-енкефаліну, а також ряд подовжених форм мет-енкефаліну: меторфамід, МЕРГЛ (мет-енкефалінів-Arg6-Gly7-Leu8), Мерфі (мет-енкефалінів-Arg6-Phe7), пептид Ф і групи споріднених пептидів, що входять до складу пептиду Е: BAM 22, 20, 18, 12, взаємодіючих з опіоїдними рецепторами mu-, kappa-і delta-типу.

У структурі іншого проенкефаліна — препроенкефаліна В (або продинорфіну) — виявлені послідовності a-і b-неоендорфінов, динорфінів [динорфин 1-8, 1-17 (А), динорфин В (ріморфін), 4кД-динорфин], що володіють найбільшим спорідненістю до ОР k-типу, а також лей-енкефаліну. Радіорецепторний аналіз зв’язування ендорфінів і енкефалінів з опіоїдними рецепторами показав, що спорідненість мет-і лей-енкефалінів до опіоїдних рецепторів delta-типу вище, ніж до рецепторів mu-типу; b-ендорфін має приблизно однакову спорідненість до опіоїдних рецепторів mu-і delta-типу, a-і g-ендорфіни проявляють набагато меншу спорідненість до обох типів рецепторів у порівнянні з b-ендорфіном. Попри те, що мет-енкефалін взаємодіє переважно з опіоїдними рецепторами d-типу, його аналоги з довою амінокислотною послідовністю — меторфамід і пептиди групи BAM (пептиди з мозкової речовини надниркових залоз) володіють протилежним профілем селективної взаємодії з опіоїдними рецепторами (mu> kappa> delta). Більшість ендогенних опіоїдів, тим чи іншим чином, можуть взаємодіяти з кількома типами рецепторів. Так, b-ендорфін своїм N-кінцевим фрагментом здатний взаємодіяти з mu-і delta-опіоїдними рецепторами, а С-кінцем з epsilon-рецепторами. У шкірі амфібій, а згодом у мозку та деяких інших органах теплокровних, виявлено четвертий попередник ОП — продерморфін, який вважають джерелом дерморфіна (mu-агоніста) і дельторфіна (delta-агоніста). У ЦНС виявлені ендогенні пептиди, які специфічно взаємодіють з mu-опіоїдними рецепторами: Tyr-Pro-Trp-Phe-NH2 і Tyr-Pro-Phe-Phe-NH2, названі ендоморфінами, а також пептид ноціцептин, який проявляє анальгетичний ефект через взаємодію з опіоідоподібними орфановими рецепторами.

Тахікінінові пептиди ()

Тахікініни [en] — одна з найбільших родин пептидів, поширена у чотириногих хребетних.

  • Субстанція Р
  • Касинін [en]
  • Нейрокінін А [en]
  • Еледоїзин [en]
  • Нейрокінін В [en]
Панкреатичні поліпептиди

Алкалоїди

Алкалоїди, як правило, є пептидами рослин, грибів і деяких тварин, таких як молюски. Алкалоїди залучені у захист одного організму від його поїдання іншими організмами. Класичними прикладами пептидних алкалоїдів є ерготамін, пандамін, динорфін-(1-8)-октапептид, N-β(бета)-(D-Leu-D-Arg-D-Arg-D-Leu-D-Phe)-налтрексамін та інш.

Антибіотики

Антибіотики пригнічують ріст мікроорганізмів, як правило, бактеріальних клітин, локалізованих в організмі грибків і найпростіших. Класичними прикладом пептидних антибіотиків є тиротріцин, бацитрацин, граміцидин, валіноміцин та інш.

Токсини

Пептидні токсини є отруйними речовинами у своїй більшості. Наприклад, палютоксин, аґатоксин, куртатоксин та інш.

Пептиди імунологічної дії

Найбільш вивчені пептиди, що беруть участь в імунній відповіді — тафцин, тімопотин II і тимозин α1. Їх синтез в клітинах організму людини забезпечує функціонування імунної системи.

Пептидні біорегулятори

Пептиди беруть участь у багатьох процесах живих організмів, володіють високою фізіологічною активністю, регулюють різні біологічні процеси. Група пептидів-біорегуляторів чітко не визначена, тому що майже будь-який пептид може регулювати деякі процеси в організмі. Проте, ця група використовується для класифікації пептидів, які чітко не належать до інших груп. Прикладом регуляторних пептидів є ансерин, карнозин та інш.

Дипептид

Димер амінокислот, що з’єднані одним пептидним зв’язком. Типовий приклад — D-аланін дипептид. В організмі утворюються при розкладі поліпептидів при дії ензиму — дипептидил пептидази. Засвоюються швидше ніж мономерні амінокислоти.

Класифікація пептидів за їх синтезом

Рибосомні пептиди Майже всі відомі пептиди синтезуються в процесі трансляції мРНК на рибосомах. Як правило, вони піддлягають подальшій посттрансляційній модифікації, яка може включати в себе навіть оптичну ізомеризацію L-амінокислот в D-амінокислоти.

Нерибосомні пептиди — це пептиди, які синтезуються в процесі ферментативного каталізу. Прикладом може служити глутатіон, циклічні пептиди.

Пептони — це пептиди, отримані за процесів травлення, проміжні продукти неповного розщеплення (гідролізу) білків.

Синтетичні пептиди Біосинтез пептидів в організмі відбувається протягом кількох хвилин, хімічний ж синтез в умовах лабораторії — досить тривалий процес, який може займати кілька днів, а розробка технології синтезу — кілька років. Однак, попри це, існують вагомі аргументи на користь проведення робіт із синтезу аналогів природних пептидів.

По-перше, шляхом хімічної модифікації пептидів можна підтвердити гіпотезу первинної структури. Амінокислотні послідовності деяких гормонів стали відомі саме завдяки синтезу їх аналогів в лабораторії.

По-друге, синтетичні пептиди дозволяють докладніше вивчити зв’язок між структурою амінокислотної послідовності та її активністю. Для з’ясування питання як пов’язанні конкретна структура пептиду і його біологічна активність, було синтезовано не одну тисячу аналогів. У результаті вдалося з’ясувати, що заміна лише однієї амінокислоти у структурі пептиду здатна в декілька разів збільшити його біологічну активність, або змінити її спрямованість. А зміна довжини амінокислотної послідовності допомагає визначити розташування активних центрів пептиду та ділянки рецепторної взаємодії.

Читайте также:  У ребенка повышены гормоны пролактин

По-третє, завдяки модифікації вихідної амінокислотної послідовності, з’явилася можливість отримувати фармакологічні препарати. Створення аналогів природних пептидів дозволяє виявити більш «ефективні» конфігурації молекул, які посилюють біологічну дію, чи подовжують її тривалість.

По-четверте, хімічний синтез пептидів економічно вигідний. Більшість терапевтичний препаратів коштували б у десятки разів більше, якби були зроблені на основі природного продукту.

Найчастіше активні пептиди в природі виявляються лише в нанограммових кількостях. Крім цього, сучасні методи очищення та виділення пептидів з природних джерел не можуть повністю розпізнати потрібну амінокислотну послідовність серед суміші ішших пептидів. Щодо специфічних пептидів організму людини, то отримати їх можна лише шляхом синтезу в лабораторних умовах.

[Ред] Пептидні біорегулятори

На основі розробленої петербурзькими вченими технології з органів і тканин тварин були виділені пептиди, що володіють тканиноспецифічною дією, здатні відновлювати на оптимальному рівні метаболізм в клітинах тих тканин, з яких вони виділені. Важливою відмінністю цих пептидів є їх регулюючу дію: при придушенні функції клітини вони її стимулюють, а при підвищеній функції — знижують до нормального рівня. Це дозволило створити новий клас лікарських препаратів — пептидні біорегулятори.

Перший з них — імуномодулятор тималін — вже більше 28 років перебуває на фармацевтичному ринку і застосовується для відновлення функції імунної системи при захворюваннях різного генезу, включаючи онкологічні захворювання. За ним пішли епіталамін (біорегулятор нейроендокринної системи), сампрост (препарат для лікування захворювань передміхурової залози), Кортексин (препарат для лікування широкого спектру неврологічних захворювань), ретіналамін (препарат для лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань сітківки). За 25 років широкого застосування пептидних біорегуляторів їх отримали більше 15 млн осіб. При цьому не було виявлено протипоказань до їх застосування та побічної дії.

Значення

Пептиди беруть участь у багатьох процесах живих організмів, володіють високою фізіологічною активністю, регулюють різні біологічні процеси. За своєю біорегуляторною дією пептиди прийнято ділити на групи:

  • сполуки, що володіють гормональною активністю (глюкагон, окситоцин, вазопресин і ін);
  • речовини, що регулюють травні процеси (гастрин, шлунковий інгібуючий пептид та ін);
  • пептиди, що регулюють апетит (ендорфіни, нейропептид-Y, лептин і ін);
  • сполуки, що володіють знеболюючим ефектом (опіоїдні пептиди);
  • органічні речовини, що регулюють вищу нервову діяльність, біохімічні процеси, пов’язані з механізмами пам’яті, навчання, виникненням почуття страху, люті і ін;
  • пептиди, що регулюють артеріальний тиск і тонус судин (ангіотензин II, брадикінін та ін.)
  • пептиди імунологічного дії захищають організм від потрапиляння в нього токсинів.

Для правильної роботи клітин і тканин необхідно адекватну кількість пептидів. Проте з віком і при патології виникає дефіцит пептидів, який істотно прискорює знос тканин, що призводить до старіння всього організму. Сьогодні проблему недостатності пептидів в організмі навчилися вирішувати. Пептидний пул клітини заповнюють синтезованими в лабораторних умовах короткими пептидами.

Термінологія по темі

  • Поліпептиди — простий лінійний ланцюг, що складається з амінокислот. Біополімери, макромолекули яких складаються з α-аміно-

кислот, що входять до складу молекул протеїнів. Звичайно такі пептиди містять не менше від десяти амінокислотних залишків.

  • Олігопептиди або (просто) пептиди — пептиди з числом амінокислот в ланцюзі до 30-50, у разі поліпептидів і до десяти амінокислот, у разі простих пептидів
  • Дипептид — речовина білкової природи, що складається з двох амінокислотних залишків, з’єднаних пептидним (амідним) зв’язком (-С(O)-NH-). Типовий приклад— D-аланін дипептид. В організмі утворюються при розкладі поліпептидів при дії ензиму — дипептидил пептидази. Засвоюються швидше ніж мономерні амінокислоти.
  • Трипептиди
  • Гексапептиди
  • Нейропептиди — пептиди, асоційовані з нервовою тканиною
  • Пептидні гормони — пептиди з гормональною активністю

Що таке пептиди?

Поширені назви пептидів відображає їхні фізіологічна дія, особливості структури, джерело, з якого вперше був виділений пептид, і т.і. Так, після виявлення опіоїдних пептидів вони отримали назву ендогенних морфіну, а пізніше інший пептид з ще більш сильною морфиноподібною дією так і був названий динорфінів. Холецистокинин в дослівному перекладі означає пептид, що викликає рух жовчного міхура. Нарешті, назва «речовина Р» відображає етап отримання активного препарату.

Ні локалізація, ні функція пептиду не можуть бути основою раціональної класифікації. Справді, дослідження показали, що аналогічні або дуже подібні з пептидами ссавців хімічні сполуки можуть бути виявлені у більш простих організмів, тобто в еволюційному плані пептидні регулятори виникають раніше, ніж нова структура і нова функція, для виконання якої природа пристосовує вже існуючий пептидний регулятор. Знання структури дуже важливо, воно дозволяє на логічно ясній основі об’єднати пептиди тварин різних видів у сімейства і зробити висновок про можливі схожості дій. Проте слід мати на увазі, що фізіологічний ефект визначається не тільки структурою пептиду, але й особливостями рецептора, з яким пов’язаний рецептор. Отже, за необхідності доводиться вивчати і сам пептид, і його біологічну дію у кожного виду.

У біохімії пептидами прийнято називати низькомолекулярні фрагменти білкових молекул, що складаються із невеликого числа амінокислотних залишків ( від двох до декількох десятків). Багато пептидів є біологічно активними речовинами.

Пептиди (грец. Peptos — перетравлений) — органічні сполуки, молекули яких побудовані із залишків α-амінокислот, з’єднаних у ланцюг пептидними (амідними) зв’язками-C (O) NH-. Це природні або синтетичні сполуки, які містять десятки, сотні або тисячі мономерних ланок — амінокислот. Умовно всі пептиди залежно від довжини ланцюга розділяють на олігопептиди (містять 2–10 амінокислот), поліпептиди (10–50) та білки (>50). Якщо середньою молекулярною масою амінокислоти вважати 100 Дал. Пептиди знаходитися у межах 200–1000 Да, поліпептиди — 1000–4000Да, а білків — від 4–5 тис. до декількох мільйонів. Молекули пептидів можуть бути лінійними або циклічними. На одному з кінців лінійні пептиди містять вільну карбоксильну (С-кінець), а на другому — вільну аміногрупу (N-кінець).

Яка їх історія.

Пептиди вперше були виділені з гідролізатів білків, отриманих за допомогою ферментації. У 1900 році німецький хімік-органік Герман Еміль Фішер висунув гіпотезу про те, що пептиди складаються з ланцюжка амінокислот, утворених певними зв’язками. І вже в 1902 році він отримав неспростовні докази існування пептидного зв’язку, а до 1905 року розробив загальний метод, за допомогою якого стало можливим синтезувати пептиди в лабораторних умовах. Поступово вчені вивчали будову різних сполук, розробляли методи розділення полімерних молекул на мономери, синтезували все більше і більше пептидів. У 1953 році Венсан дю Віньо синтезував окситоцин, перший поліпептидний гормон. У 1963 році, на основі концепції твердофазного пептидного синтезу (P. Мерріфілд) були створені автоматичні синтезатори пептидів. Використання методів синтезу поліпептидів дозволило отримати синтетичний інсулін і деякі ферменти. Сьогодні відомо понад 1500 видів пептидів, визначено їх властивості та розроблено методи синтезу.

Природні поліпептиди

У природі безупинно відбувається обмін білкових речовин, в ході якого одні молекули розпадаються, інші утворюються знову. Розщеплення білкової молекули, що відбувається в організмі під дією так званих протеолітичних ферментів, призводить до утворення складної суміші поліпептидів. Таким чином, поліпептиди можна розглядати як фрагменти молекули білка.

Число пептидів, виділених з гідролізатів білків, в даний час вимірюється сотнями. У багатьох випадках було встановлено структуру виділених пептидів, деякі з них, як виявилося, самі по собі мають цікавими біологічними властивостями. Наприклад, L- серил – L- гістидил – L- лейцил – L- валив – L- глутамінова кислота, виділена з гідролізату інсуліну, специфічно прискорює розвиток деяких бактерій (стрептогеніновая активність).

В даний час немає експериментальних даних, які доводять участь пептидів як проміжних сполук у синтезі білка. Сучасні теорії біосинтезу білка також не передбачають участі поліпептидів в цьому процесі. У той же час встановлено, що в різних природних об’єктах зустрічаються поліпептиди, що володіють, як правило, чітко вираженою біологічною активністю. Сучасні методи дослідження дозволили не тільки виділити і охарактеризувати велику кількість природних поліпептидів, але і встановити їх будову. Деякі з них вдалося отримати синтетичним шляхом.

Найбільш докладно вивчені поліпептиди – антибіотики і поліпептиди – гормони, які будуть розглянуті нижче.

Окситоцин. Цей гормон, що виробляється в задній частині гіпофізу, надає стимулюючу дію на мускулатуру матки. Будова окситоцину було встановлено Дю Віньо.

Глюкагон, що складається з 29 амінокислотних залишків, утворюється в підшлунковій залозі і є антагоністом інсуліну. Незважаючи на значігельную довжину пептидного ланцюга глюкагону, вдалося повністю розшифрувати його будову (Бромер і співр.).

Адренокортикотропний гормон (кортикотропін, АКТГ). Цей гормон, що утворюється в передній долі гіпофіза, надає стимулюючу дію на розвиток коркового шару надниркових залоз. В даний час виділені і вивчені адренокортикотропного гормону декількох видів тварин, причому виявилося, що вони мають схожу будову. Наприклад, АКТГ свині являє собою одну поліпептидний ланцюг, що складається з 39 амінокислотних залишків.

Інтермедін (меланофоростімулірующій гормон, МСГ) виробляється в середній частці гіпофіза і специфічно впливає на пігментні клітини тварин. Із середньої частки гіпофіза свині вдалося виділити дві речовини, що володіють активністю меланофоростімулірующего гормону (? – і ? -МСГ). Виявилося, що ? -МСГ свині являє собою лінійну пептидний ланцюг, побудовану з 13 амінокислот.

Відповідні ? – гормони великої рогатої худоби і свиней побудовані з 18 амінокислот. Значні ділянки поліпептидних ланцюгів цих гормонів відтворюють послідовність амінокислот ? -МСГ свині. Більше того, послідовність амінокислот у ? -МСГ свині в точності відповідає кінцевій ділянці адренокортикотропного гормону свині (див. амінокислоти 1-13 в АКТГ).

Пептиди

Введення

Пептиди ( греч. πεπτος — Живильний) — сімейство речовин, молекули яких побудовані із залишків α-амінокислот, з’єднаних в ланцюг пептидними (амідних) зв’язками -C (O) NH-.

Це природні або синтетичні сполуки, що містять десятки, сотні або тисячі мономірних ланок — амінокислот. Поліпептиди складаються з сотень амінокислот, на противагу олігопептиди, що складається з невеликого числа амінокислот (не більше 10-50), і простим пептидів (до 10).

У 1900 році німецький хімік-органік Герман Еміль Фішер висунув гіпотезу про те, що пептиди складаються з ланцюжка амінокислот, утворених певними зв’язками. І вже в 1902 році він отримав неспростовні докази існування пептидного зв’язку, а до 1905 року розробив загальний метод, за допомогою якого стало можливим синтезувати пептиди в лабораторних умовах.

Поступово вчені вивчали будову різних сполук, розробляли методи розділення полімерних молекул на мономери, синтезували все більше і більше пептидів. На сьогоднішній день відомо більше 1500 видів пептидів, визначено їх властивості та розроблено методи синтезу.

  • Поліпептиди можуть мати в молекулі неамінокіслотние фрагменти, наприклад вуглеводні залишки.
  • Природні поліпептиди з молекулярної масою більше 6000 дальтон називають білками.

1. Термінологія: Олігопептиди і Поліпептиди

Грань між олигопептидами і поліпептидами (той розмір, при якому білкова молекула перестає вважатися олігопептидів і стає поліпептидом) досить умовна. Часто пептиди, що містять менше 10-20 амінокислотних залишків, називають олигопептидами, а речовини з великим числом амінокислотних ланок — поліпептидами. У багатьох випадках ця грань в науковій літературі не проводиться взагалі і невелика білкова молекула (така, як окситоцин) згадується як поліпептид (або просто як пептид).

2. Історія

Пептиди вперше були виділені з гідролізатів білків, отриманих за допомогою ферментирование.

  • Термін пептид запропонований Е. Фішером, який до 1905 р. розробив загальний метод синтезу пептидів.

У 1953 В. Дю Виньо синтезував окситоцин, перший поліпептидний гормон. У 1963 р., на основі концепції твердофазного пептидного синтезу (P. Мерріфілд) були створені автоматичні синтезатори пептидів. Використання методів синтезу поліпептидів дозволило отримати синтетичний інсулін і деякі ферменти.

На сьогоднішній день відомо більше 1500 видів пептидів, визначено їх властивості та розроблено методи синтезу.

2.1. Панкреатичні молекули поліпептидного характеру

Опіоїдні пептиди — група природних і синтетичних пептидів, схожих з опіатами ( морфін, кодеїн тощо) за здатністю зв’язуватися з опіоїдними рецепторами організму.

Ендогенні морфіноподібні речовини були вперше виділені в 1975 з цілого мозку і гіпофіза голубів, морських свинок, щурів, кроликів і мишей, а в 1976 фракції таких олигопептидов були виявлені в спинномозкової рідини і крові людини. Різні види цих олигопептидов отримали назву ендорфінів та енкефалінів.

Ліганди опіоїдних рецепторів були виявлені і в багатьох периферичних органах, тканинах і біологічних рідинах. Присутність опіоїдів показано в гіпоталамусі і гіпофізі, плазмі крові і спинно-мозкової рідини, шлунково-кишковому тракті, легенях, органах репродуктивної системи, імунокомпетентних тканинах і навіть в шкірі. Поряд з ендорфінами виявлені і так звані екзорфіни або параопіоіди — опіоїдні пептиди, які утворюються при перетравленні їжі. До теперішнього часу опіоїдні рецептори та їх ендогенні ліганди виявлені практично у всіх органах і тканинах ссавців, а також у тварин нижчих ступенів класифікації аж до найпростіших.

Основна частина опіоїдних пептидів утворюється шляхом внутрішньоклітинного розщеплення високомолекулярних попередників, що призводить до утворення ряду біологічно активних фрагментів, у тому числі і опіоїдних пептидів. Ідентифіковано і найбільш вивчені 3 таких попередника: проопиомеланокортина (ПОМК), проенкефалінов А і продинорфіну (проенкефалінов В). До складу ПОМК (локалізованого переважно в гіпофізі) входять амінокислотні послідовності b-липотропина, АКТГ, a-, b-і g-меланоцітстімулірующій гормонів, a-, b-і g-ендорфінів. В даний час встановлено, що основним джерелом енкефалінів (метіонін-енкефаліну і лейцин-енкефаліну) в організмі є проенкефалінов А, локалізований переважно в наднирниках. У його складі міститься 4 амінокислотні послідовності мет-енкефаліну і одна лей-енкефаліну, а також ряд подовжених форм мет-енкефаліну: меторфамід, МЕРГЛ (мет-енкефалінів-Arg6-Gly7-Leu8), Мерфі (мет-енкефалінів-Arg6-Phe7) , пептид Ф і групи споріднених пептидів, що входять до складу пептиду Е: BAM 22, 20, 18, 12, що взаємодіють з опіоїдними рецепторами mu-, kappa-і delta-типу.
У структурі іншого проенкефалінов — препроенкефаліна В (або продинорфіну) — виявлені послідовності a-і b-неоендорфінов, динорфінів [динорфінів 1-8, 1-17 (А), динорфінів В (ріморфін), 4кД-динорфінів], що володіють найбільшим спорідненістю до ОР k-типу, а також лей-енкефаліну. Радіорецепторний аналіз зв’язування ендорфінів та енкефалінів з опіоїдними рецепторами показав, що спорідненість мет-і лей-енкефалінів до опіоїдних рецепторів delta-типу вище, ніж до рецепторів mu-типу; b-ендорфін має приблизно однакову спорідненість до опіоїдних рецепторів mu-і delta-типу , a-і g-ендорфіни проявляють набагато меншу спорідненість до обох типів рецепторів в порівнянні з b-ендорфіном. Незважаючи на те, що мет-енкефалінів взаємодіє переважно з опіоїдними рецепторами d-типу, його аналоги з більш довгою амінокислотної послідовністю — меторфамід і пептиди групи BAM (пептиди з мозкової речовини надниркових залоз) мають протилежним профілем селективності взаємодії з опіоїдними рецепторами (mu> kappa> delta). Більшість ендогенних опіоїдів в тій чи іншій мірі можуть взаємодіяти з кількома типами рецепторів. Так, b-ендорфін своїм N-кінцевим фрагментом здатний взаємодіяти з mu-і delta-опіоїдними рецепторами, а С-кінцем з epsilon-рецепторами. У шкірі амфібій, а потім і в мозку і деяких інших органах теплокровних, виявлений четвертий попередник ОП — продерморфін, який вважається джерелом дерморфіна (mu-агоніста) і дельторфіна (delta-агоніста). В ЦНС виявлені ендогенні пептиди, специфічно взаємодіють з mu-опіоїдними рецепторами: Tyr-Pro-Trp-Phe-NH2 і Tyr-Pro-Phe-Phe-NH2, названі ендоморфінов, а також пептид ноціцептін, який надає свій анальгетический ефект через опиоидоподобное орфановие рецептори .

Читайте также:  Хмель для женских гормонов

2.3. Властивості пептидів

Пептиди постійно синтезуються у всіх живих організмах для регулювання фізіологічних процесів. Властивості пептидів залежать, головним чином, від їх первинної структури — послідовності амінокислот, а також від будови молекули і її конфігурації в просторі ( вторинна структура).

2.4. Класифікація пептидів і будова пептидного ланцюжка

Молекула пептиду — це послідовність амінокислот: два і більше амінокислотних залишку, з’єднаних між собою амидной зв’язком, складають пептид. Кількість амінокислот в пептиди може сильно варіювати. І відповідно до їх кількістю розрізняють:

  1. олігопептиди — молекули, що містять до десяти амінокислотних залишків, іноді в їх назві згадується кількість входять до їх складу амінокислот, наприклад, дипептид, трипептид, пентапептід та ін;
  2. поліпептиди — молекули, до складу яких входить більше десяти амінокислот.

Сполуки, що містять більше ста амінокислотних залишків, зазвичай називаються білками. Проте цей поділ умовний, деякі молекули, наприклад, гормон глюкагон, який містить лише двадцять дев’ять амінокислот, називають білковим гормоном. За якісним складом розрізняють:

  1. гомомерние пептиди — сполуки, що складаються тільки з амінокислотних залишків;
  2. гетеромерние пептиди — речовини, до складу яких входять також небілкові компоненти.

Пептиди також діляться за способом зв’язку амінокислот між собою:

  1. гомодетние — пептиди, амінокислотні залишки яких з’єднані тільки пептидними зв’язками;
  2. гетеродетние пептиди — ті сполуки, в яких крім пептидних зв’язків зустрічаються ще й дисульфідні, ефірні та тіоефірнихзв’язків.

Ланцюжок повторюваних атомів називається пептидним остовом: (-NH-CH-OC-). Ділянка (-CH-) з амінокислотним радикалом утворює з’єднання (-NH-C (R1) H-OC-), зване амінокислотним залишком. N-кінцевий амінокислотний залишок має вільну α-аміногрупу (-NH), в той час як у C-кінцевого амінокислотного залишку вільної є α-карбоксильна група (OC-). Пептиди розрізняються не тільки за амінокислотним складом, а й за кількістю, а також розташуванню і з’єднанню амінокислотних залишків у поліпептидний ланцюжок. Приклад: Про-Сер-Про-Ала-Гіс і Гіс-Ала-Про-Сер-Про Незважаючи на однаковий кількісний і якісний склад, ці пептиди мають зовсім різні властивості.

2.5. Пептидная зв’язок

Пептидная (амідна) зв’язок — це вид хімічного зв’язку, яка виникає внаслідок взаємодії α-аміногрупи однієї амінокислоти і α-карбоксігруппи іншої амінокислоти. Амідна зв’язок дуже міцна, і в нормальних клітинних умовах (37 C, нейтральний ph) мимоволі не розривається. Пептидная зв’язок руйнується при дії на неї спеціальних протеолітичних ферментів (протеаз, пептідгідролаз).

2.6. Значення

Пептидні гормони та нейропептиди, наприклад, регулюють більшість процесів організму людини, в тому числі, і беруть участь в процесах регенерації клітин. Пептиди імунологічного дії захищають організм від потрапили в нього токсинів. Для правильної роботи клітин і тканин необхідно адекватну кількість пептидів. Проте з віком і при патології виникає дефіцит пептидів, який істотно прискорює зношування тканин, що призводить до старіння всього організму. Сьогодні проблему недостатності пептидів в організмі навчилися вирішувати. Пептидний пул клітини заповнюють синтезованими в лабораторних умовах короткими пептидами.

2.7. Синтез пептидів

Освіта пептидів в організмі відбувається протягом декількох хвилин, хімічний ж синтез в умовах лабораторії — досить тривалий процес, який може займати кілька днів, а розробка технології синтезу — кілька років. Однак, незважаючи на це, існують досить вагомі аргументи на користь проведення робіт по синтезу аналогів природних пептидів. По-перше, шляхом хімічної модифікації пептидів можливо підтвердити гіпотезу первинної структури. Амінокислотні послідовності деяких гормонів стали відомі саме завдяки синтезу їх аналогів в лабораторії.

По-друге, синтетичні пептиди дозволяють детальніше вивчити зв’язок між структурою амінокислотної послідовності та її активністю. Для з’ясування зв’язку між конкретною структурою пептиду та його біологічну активність була проведена величезна робота по синтезу не однієї тисячі аналогів. В результаті вдалося з’ясувати, що заміна лише однієї амінокислоти в структурі пептиду здатна в кілька разів збільшити його біологічну активність або змінити її спрямованість. А зміна довжини амінокислотної послідовності допомагає визначити розташування активних центрів пептиду і ділянки рецепторного взаємодії.

По-третє, завдяки модифікації вихідної амінокислотної послідовності, з’явилася можливість отримувати фармакологічні препарати. Створення аналогів природних пептидів дозволяє виявити більш «ефективні» конфігурації молекул, які підсилюють біологічну дію або роблять його більш тривалим.

По-четверте, хімічний синтез пептидів економічно вигідний. Більшість терапевтичних препаратів коштували б у десятки разів більше, якби були зроблені на основі природного продукту.

Найчастіше активні пептиди в природі виявляються лише в нанограммових кількостях. Плюс до цього, методи очищення і виділення пептидів з природних джерел не можуть повністю розділити шукану амінокислотну послідовність з пептидами протилежної або ж іншої дії. А в разі специфічних пептидів, синтезованих організмом людини, отримати їх можливо лише шляхом синтезу в лабораторних умовах.

2.8. Біологічно активні пептиди

Пептиди, володіючи високою фізіологічною активністю, регулюють різні біологічні процеси. За своїм біорегуляторних дії пептиди прийнято ділити на декілька груп:

  • сполуки, що володіють гормональною активністю ( глюкагон, окситоцин, вазопресин і ін);
  • речовини, що регулюють травні процеси ( гастрин, шлунковий ингибирующий пептид та ін);
  • пептиди, що регулюють апетит ( ендорфіни, нейропептид-Y, лептин та ін);
  • сполуки, що володіють знеболюючим ефектом (опіоїдні пептиди);
  • органічні речовини, що регулюють вищу нервову діяльність, біохімічні процеси, пов’язані з механізмами пам’яті, навчання, виникненням почуття страху, люті та ін;
  • пептиди, що регулюють артеріальний тиск і тонус судин ( ангіотензин II, брадикінін та ін.)

Однак такий розподіл умовно, тому що дія багатьох пептидів не обмежується яким-небудь одним напрямком. Так, наприклад, вазопресин, крім сосудосуживающего і антидіуретичного дії, покращує пам’ять.

2.8.1. Пептидні гормони

Пептидні гормони — це численний і найбільш різноманітний за складом клас гормональних сполук, що є біологічно активні речовини. Їх утворення відбувається в спеціалізованих клітинах залізистих органів, після чого активні сполуки надходять в кровоносну систему для транспортування до органів-мішеней. Після досягнення мети гормони специфічно впливають на певні клітини, взаємодіючи з відповідним рецептором.

2.8.2. Нейропептиди

Нейропептиди — сполуки, що синтезуються в нейронах, що володіють сигнальними властивостями. Дія нейропептидів на ЦНС дуже різноманітно. Вони впливають безпосередньо на мозок і контролюють сон, впливають на пам’ять, поведінка, процес навчання, мають знеболюючу дію.

2.8.3. Пептиди імунологічного дії

Найбільш вивчені пептиди, які беруть участь в імунній відповіді — тафцін, тімопотін II і тимозин α1. Їх синтез в клітинах організму людини забезпечує функціонування імунної системи.

2.8.4. Пептидні біорегулятори

На основі розробленої петербурзькими вченими технології з органів і тканин тварин були виділені пептиди, що володіють тканеспеціфіческіх дією, здатні відновлювати на оптимальному рівні метаболізм в клітинах тих тканин, з яких вони виділені. Важливою відмінністю цих пептидів є їх регулює дію: при придушенні функції клітини вони її стимулюють, а при підвищеній функції — знижують до нормального рівня. Це дозволило створити новий клас лікарських препаратів — пептидні біорегулятори.

Перший з них — імуномодулятор тималін — уже понад 28 років перебуває на фармацевтичному ринку і застосовується для відновлення функції імунної системи при захворюваннях різного генезу, включаючи онкологічні захворювання. За ним послідували епіталамін (біорегулятор нейроендокринної системи), сампрост (препарат для лікування захворювань передміхурової залози), Кортексин (препарат для лікування широкого спектру неврологічних захворювань), ретіналамін (препарат для лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань сітківки). За 25 років широкого застосування пептидних біорегуляторів їх отримали більше 15 млн осіб. При цьому не було виявлено протипоказань до їх застосування та побічної дії.

Источник статьи: http://mupvirc.ru/gormony/hvoromu-potr-bno-vvesti-gormon-pol-peptidno-prirodi-tse-mozhna-zrobiti/

Открытие границ России в ноябре 2020 года: список стран которые открыли границы с Россией

Краткое содержание:

  • Турция
  • Танзания
  • Великобритания
  • Швейцария
  • Египет
  • ОАЭ
  • Мальдивы
  • Беларусь
  • Казахстан
  • Кыргызстан
  • Южная Корея
  • Венгрия
  • Чехия
  • Сербия
  • Куба
  • Япония
  • Какие еще страны открыты для россиян
  • Греция
  • Кения
  • Черногория
  • Хорватия
  • Доминикана
  • Марокко
  • Албания
  • Армения
  • Мексика
  • Островные Карибские государства
  • Обсуждение

С 1 ноября возобновились полеты в Сербию, на Кубу и в Японию. С этой же даты расширяется география и частота полетов в Швейцарию, Беларусь, ОАЭ и на Мальдивы.

Список ранее открытых городов для международных полетов (Калининград, Москва, Казань, Санкт-Петербург, Ростов-на-Дону, Новосибирск) пополнился с 9 октября Самарой, Грозным, Владивостоком, Красноярском. А с 27 октября в Уфе был открыт еще один аэропорт для международных рейсов. Теперь за рубеж можно улететь из 11 российских городов.

Прямые рейсы планируется запустить из городов России на танзанийский остров Занзибар: из Москвы, Казани, Ростова-на-Дону, Санкт-Петербурга, Новосибирска, Уфы, Самары.

Эксперты прогнозируют, что в условиях, когда шансы на открытие хотя бы к Новому году Таиланда и Вьетнама малы, островные направления, как, например, Мальдивы и Занзибар, где есть возможности для уединенного отдыха, будут в тренде. Пока же со стыковкой можно полететь в Доминикану, Бразилию, Иорданию, Мексику, Панаму, многие африканские страны.

«Интерфакс» со ссылкой на сообщение МИД РФ в Твиттере пишет, что с 1 ноября для российских туристов открыты еще несколько прямых авиасообщений. О каких странах идет речь, пока точно не известно. По мнению экспертов, это может быть Доминиканская Республика, которая уже заявила о готовности принимать туристов из России, Марокко.

В настоящий момент воздушное сообщение восстановлено с 15-ю странами. Кроме того, еще два международных перевозчика объявили о решении возобновить рейсы в Россию. С 9 ноября сербская авиакомпания Air Serbia начнет совершать прямые полеты из Белграда в Москву и в конце ноября национальный перевозчик ОАЭ Etihad Airways возобновляет полеты из Абу-Даби в Москву.

Турция

Турция – стабильное туристическое направление. Открыто официально. Авиасообщение возобновлено с 1 августа. Рейсы в Стамбул, Даламан, Анкару, Бодрум и Анталью выполняются по расписанию.

Что нужно знать россиянам, вылетающим в Турцию:

  • Справка об отсутствии коронавируса не нужна.
  • На въезде – контроль в виде бесконтактной термометрии (допустимая температура – не выше 38 °C) и бесплатный тест в аэропорту (если температура выше 38 °C), результат которого будет готов в течение часа. При положительном результате турист госпитализируется (по страховке – бесплатно). При легком течении болезни турист может быть помещен в изолированный номер гостиницы, в которую куплен тур, с бесплатным питанием и проживанием в рамках оплаченного тура.
  • По прилете в страну требуется заполнение специального пассажирского информационного бланка.
  • Виза не нужна при пребывании в стране не более 60 дней.
  • Масочный режим требуется соблюдать во время перелета и в аэропорту.

Перед поездкой рекомендуется оформить медицинскую страховку с покрытием затрат при заболевании COVID-19.

При вылете из Турции к перевозке в салоне допускается ручная кладь в виде мужских портфелей, женских сумок, переносок для детей, сумок для ноутбуков. Все остальные вещи должны быть сданы в багаж.

Турецкая авиакомпания Pegasus Airlines расширяет полетную программу в России. Помимо рейсов из Москвы в Стамбул, Даламан, Аланью-Газипаша, Бодрум, с 9 ноября запускаются прямые перелеты по маршруту Москва – Анталья три раза в неделю до конца года. И с 31 декабря до 27 марта 2021 года – ежедневно. Билеты уже можно купить. С 26 октября Pegasus Airlines планирует запустить рейсы из Грозного, Краснодара, Минеральных Вод в Стамбул.

Добраться можно из Санкт-Петербурга, Москвы, Казани, Ростова-на-Дону, Новосибирска, Калининграда, Самары, Красноярска, Уфы, Грозного.

Танзания

Танзания официально открыта с 1 августа, но первоначально попасть в страну можно было только с пересадками. Например, в аэропортах Стамбула.

С 25 октября в страну полетят чартеры. О старте продаж туров в Танзанию объявил Pegas Touristic (рейсы будут совершаться один раз в десять дней) и Coral Travel. В ноябре планируется запуск прямых авиарейсов на танзанийский остров Занзибар из Санкт-Петербурга, Москвы, Казани, Ростова-на-Дону, Новосибирска, Самары, Уфы. А из Екатеринбурга – стыковочные рейсы.

Читайте также:  Сдача крови на гормоны во время беременности

При въезде нужно предъявить справку об отсутствии COVID-19. В аэропорту у пассажиров измеряется температура. При подозрительных симптомах пассажира могут изолировать (карантин за свой счет).

Медицинская страховка требуется. Виза нужна. Ее можно оформить в аэропорту прибытия или в посольстве Танзании в Москве.

Вариантов пляжного отдыха у российских туристов сейчас не так много. Предполагается, что красивые пляжи и хорошие отели Танзании будут востребованы.

Великобритания

Великобритания – еще одно возобновленное зарубежное направление, куда уже можно лететь российским туристам. На данный момент авиарейсы выполняются в Лондон (из Москвы летают авиакомпании «Аэрофлот» и British Airways). Доступны рейсы с пересадками.

По прибытии необходимо заполнить форму с указанием информации о поездке и контактными данными. Справка об отсутствии коронавируса не нужна. Для путешественников из России предусмотрен 14-дневный карантин. Также требуется виза и медицинская страховка.

Швейцария

Швейцария открыта, но посещать курорты с целью туризма пока нельзя. Полеты совершаются четыре раза в неделю по маршрутам Москва – Цюрих и Москва – Женева.

Россия исключена из списка опасных стран. Предъявлять при въезде ПЦР-тест с отрицательным результатом не надо. Но виза и страховка со сроком действия, превышающим время поездки на две недели, нужны.

С 12 октября граждане России вновь обязаны проходить десятидневный карантин по прибытии.

Новый список Минздрава Швейцарии отменил введенный чуть ранее для россиян обязательный карантин.

Египет

Авиасообщение между нашими странами восстановлено. Прямым рейсом «Аэрофлота» добраться можно пока только до Каира. Дальше – трансфер до курортов (дорога занимает, как минимум 5 часов). До курортов Хургада и Шарм-эль-Шейх можно долететь рейсами с пересадками в Минске, Анталье, Стамбуле.

В стране можно находиться без визы в течение месяца. Для въезда потребуется тест с отрицательным результатом, полученный за 72 часа до вылета, страховка с опцией, покрывающей расходы на лечение COVID-19, обратный билет.

С 11 сентября совершаются прямые рейсы из Москвы в Дубай «Аэрофлотом» и авиакомпанией Emirates. Позже были разрешены поездки путешественникам из разных стран через международный аэропорт в Шарджи. При определенных условиях.

Национальный перевозчик ОАЭ Etihad Airways планирует возобновить полеты в Москву из Абу-Даби в конце ноября.

Правила въезда следующие:

  • Не ранее 4 суток до вылета необходимо сдать в любой официальной лаборатории в России анализ, и иметь при себе в распечатанном виде тест на COVID-19 с отрицательным результатом.
  • Еще один тест нужно сдать в аэропорту прилета.
  • Заполнить перед посадкой в самолет «декларацию здоровья» (форма доступна при регистрации).
  • Зарегистрироваться в приложении COVID-19 DXB.
  • Обязательна туристическая страховка с покрытием лечения COVID-19.

Виза не нужна, если пребывание в стране не превысит 90 дней.

Мальдивы

Еще одно пляжное направление, с которым возобновлено международное сообщение, – Мальдивы. Два раза в неделю туристы будут доставляться в аэропорт Велана. С пересадкой можно улететь через Дубай (Emirates) или через Стамбул (Turkish Airlines).

Для поездки потребуется:

  • Тест на COVID-19 с отрицательным результатом, выданный за 96 часов до прибытия на Мальдивы.
  • Медицинский страховой полис.

Виза при пребывании до 30 дней не требуется. Достаточно печати, проставляемой в паспорт по прибытии.

Отдых в сентябре на Мальдивах с ласковым солнцем, лазурными волнами в Индийском океане, экзотической природой и местными угощениями удивит и порадует приятными открытиями.

Беларусь

С 21 сентября возобновляются перелеты из Москвы в Минск с периодичностью один раз в неделю.

Казахстан

С 21 сентября разрешены перелеты в Казахстан (Нур-Султан). Рейсы будут осуществляться один раз в неделю.

За 48 часов до вылета необходимо сдать ПЦР-тест на коронавирус. Самоизоляция по прибытии не требуется. Виза не нужна. Въезжать в страну можно по российскому паспорту.

Кыргызстан

Возобновляются полеты между Россией и Кыргызстаном (Бишкек) с 21 сентября. Аэрофлот уже летает по этому маршруту четыре раза в неделю. С 25 сентября возобновлены регулярные авиарейсы из Бишкека в Москву авиакомпании Avia Traffic Company. Пока один раз в неделю.

Туристу необходимо за 72 часа до вылета сдать ПЦР-тест. Самоизоляция не требуется. Можно въехать в страну по российскому паспорту. Виза не нужна.

Южная Корея

С 27 сентября возобновляются авиаперелеты из Москвы в Сеул. Прямые рейсы пока будут совершаться один раз в неделю компанией «Аэрофлот».

Для посещения страны нужна виза, справка об отсутствии COVID с датой выдачи не ранее 48 часов до даты подачи документов на визу, согласие на двухнедельный карантин за свой счет.

В аэропорту прибытия нужно сдать еще один тест, измерить температуру, заполнить декларацию о здоровье.

Венгрия

С 26 сентября возобновляется авиасообщение между Москвой и Будапештом. Туристы пока не могут воспользоваться этими рейсами.

Чехия

Также с 26 сентября возобновлено авиасообщение между Москвой и Прагой. Рейсы появились, но улететь из России могут пока только те, кто имеет право на въезд в страну. На туристов это не распространяется.

К тому же в Чехии с 5 октября вводится чрезвычайное положение на 30 дней. Подобные меры из-за ухудшения ситуация сейчас предпринимаются во многих европейских странах.

Сербия

Между Россией и Сербией с 1 ноября возобновилось международные полеты. Авиарейсы из Москвы в Белград будут совершаться два раза в неделю. С 9 ноября возобновляются полеты из Белграда в Москву сербской авиакомпанией Air Serbia. Расписание удобно для туристических поездок на выходные.

Ограничений на въезд в Сербию, связанных с COVID-19, нет. Раскрывать подробности визита в страну путешественники не обязаны. Виза не нужна. Потребуется международная медицинская страховка.

Страна открыла свои границы для российских граждан.

Российским туристам виза не нужна. Самоизоляция после въезда и справка об отрицательном тесте не предусмотрены. Но пассажиры, прибыв в аэропорт, должны заполнить декларацию о здоровье, измерить температуру и сделать бесплатный ПЦР-тест. При положительном результате теста въезжающий турист госпитализируется. Его спутники временно изолируются в карантинной зоне отеля. До подтверждения результатов теста.

Во время трансфера в отель и в аэропорту необходимо пользоваться маской, перчатками, соблюдать социальную дистанцию. Рекомендовано приобрести страховку, покрывающую лечение от COVID.

Пока регулярные рейсы из Москвы разрешены только в один город – Кайо-Коко. С 1 ноября будут осуществляться вылеты по вторникам (один раз в неделю).

Япония

Япония – еще одно государство, с которым с 1 ноября возобновляется международное авиасообщение.

Россиянам-туристам визы пока не выдают. При въезде в Японию требуется справка с результатами ПЦР-теста и сдать еще один уже в аэропорту. Все пассажиры должны соблюдать 14-дневный карантин. Не разрешается пользоваться общественным транспортом при поездке из аэропорта к месту назначения.

Трижды в неделю будут совершаться рейсы в Токио: два – из Москвы и один – из Владивостока.

Какие еще страны открыты для россиян

Греция

Греция открывает границы для туристов из России с 7 сентября. Правда, с определенными ограничениями. Попасть в страну можно через аэропорты Салоников, Афин и Ираклиона. Количество гостей, прибывающих с туристическими целями, не может превышать 500 человек в неделю.

При въезде нужно предъявить отрицательный ПЦР-тест с датой проверки не более 72 часов до прилета, заполненную за день до приезда электронную форму PLF с указанием контактов в Греции, подтверждение брони из отеля.

Вопрос между Россией и Грецией о постепенном возобновлении авиасообщения согласован. Предполагается, что с 1 октября будут возобновлены полеты по маршруту Москва – Афины по одному рейсу с каждой стороны. Если позволит эпидемиологическая обстановка, в дальнейшем количество рейсов планируется увеличить и открыть авиасообщение с Ираклионом и Салониками.

Власти Греции продлили разрешение на въезд россиянам до 25 октября. По-прежнему с ограничением в 500 человек в неделю. Напоминаем, что туристы из нашей страны могут попасть в Грецию через аэропорты Салоников, Афин и Ираклиона, долетев туда со стыковкой в Стамбуле, Вене или Лондоне, при предъявлении ПЦР-теста. Прямых рейсов пока нет. Иногда приходится делать несколько пересадок.

Кения

Российские туристы могут посещать эту страну, но добраться туда можно только с пересадками на стыковочных регулярных рейсах, например, через Стамбул, куда полеты из России официально разрешены.

При въезде нужно предъявить справку на английском языке с отрицательным результатом теста, оформленным за 96 часов до прилета, и специальную анкету. В аэропорту прибывающим пассажирам измеряют температуру. При повышении более 37,5 °C, наличии симптомов заболевания или при отсутствии справки с результатом теста турист должен улететь назад или пройти за свой счет 14-дневный карантин в отеле, специально предназначенном для изоляции.

Виза нужна. Получить ее можно онлайн или по прилете.

Страховка не требуется в обязательном порядке. Но на случай заражения COVID-19 и других непредвиденных обстоятельств рекомендуется ее оформить.

Черногория

Власти страны разрешили въезжать в страну россиянам. Но в данный момент прямых рейсов нет. Долететь можно в Подгорицу с пересадкой в Стамбуле. Ожидается официальное разрешение со стороны российских властей на возобновление полетов.

  • Справка об отсутствии заболевания не требуется.
  • До 30 дней в стране можно находиться без визы.
  • Страховка официально не нужна. Но лучше оформить ее во избежание больших затрат в случае обращения за лечением и госпитализацией.

Хорватия

Российские туристы могут въезжать в страну. Но, как и в случае с Черногорией, нет разрешения на выезд из РФ с целью туризма. То есть по факту страну могут посещать только те россияне, которым официально разрешен выезд из России за границу и у которых есть оформленная шенгенская мультивиза (выдача виз для россиян пока приостановлена).

Для въезда нужно предъявить отрицательный ПЦР-тест, оформленный не более чем за 2 суток до прибытия. При отсутствии справки последует карантин на 14 дней или обследование на коронавирус за свои деньги. Также требуется медицинская страховка и подтверждение оплаты отеля.

Ближайший аэропорт к Хорватии, куда летают авиакомпании из России, – Белград (есть рейсы «Аэрофлота» и Air Serbia).

Доминикана

Страна готова принимать туристов из разных стран. В туристических зонах открыты многие отели, в которых действуют протоколы безопасности.

Туристам не нужно проходить ПЦР-тесты перед въездом в страну. В аэропортах прибытия пассажирам выборочно проводят дыхательные экспресс-тесты. Также они должны заполнить декларацию о состоянии здоровья.

В случае заболевания туристам предлагают бесплатную страховку, покрывающую расходы на лечение COVID-19 (при условии, что они были здоровы на момент въезда).

Пока прямого авиасообщения нет. Доступны рейсы с пересадками через Франкфурт или Лондон.

Марокко

Страна открыла в октябре границы для туристов из стран, с которыми действует безвизовый режим.

Туристам из России необходимо иметь ПЦР-тест с отрицательным результатом, выданным за 48 часов до поездки, и подтвержденное бронирование отеля, а также необходимо заполнить форму о состоянии здоровья и предъявить ее по прибытии в аэропорт.

Прямых рейсов в Марокко пока нет. Но есть надежда, что скоро они появятся. А пока добраться можно через Стамбул с пересадкой.

Албания

Границы страны открыты для туристов из разных стран без каких-либо карантинных мер. Единственное условие – использовать в аэропорту маску.

Добраться можно через Стамбул с пересадкой.

Армения

Воздушные границы для иностранных граждан открыты. До 11 января 2021 года в стране введен карантин. Прибывающие в Армению проходят медицинский осмотр. При выявлении симптомов болезни, пассажиры отправляются на двухнедельную самоизоляцию или госпитализируются.

Авиакомпании «Аэрофлот», S7 Airlines, «Армения» совершают регулярные рейсы из Москвы в Ереван.

Мексика

Открыты воздушные границы для иностранных туристов, в том числе и россиянам. При въезде в страну (кроме пересечения сухопутных границ) нет никаких карантинных мер, сдавать тест не нужно. На пограничном контроле по прибытии необходимо предъявить электронную форму с информацией о состоянии здоровья, о предыдущих поездках и контактными данными.

Можно долететь с пересадкой во Франкфурте или Лондоне. Прямых рейсов нет.

Островные Карибские государства

Помимо Кубы на Карибах много небольших государств, которые уже открыты и готовы без виз и карантинных ограничений принимать туристов. На сегодня это безвизовые Ямайка, Барбадос, Сент-Люсия, Антигуа и Барбуда, Гренадина, Сент-Винсент, Гренада, Доменика. Туда можно попасть рейсами со стыковкой через Франкфурт или Лондон (если при пересадке не меняется терминал). Со специальной визой Нидерландов можно полететь на Арубу, а с визой США – в Пуэрто-Рико.

Со стыковкой, пока еще нет прямых рейсов, можно долететь в Иорданию, Бразилию, Панаму, Словению, Исландию, Боснию и Герцоговину, Армению. Многие страны Африки, помимо Кении и Танзании (Замбия, Намибия, Зимбабве, Судан, Эфиопия), также готовы принимать туристов из России.

*использован источник — Автор: Татьяна Донскова https://www.kids-in-trips.ru/

Доброго здоровьица Вам и

До новых встреч на сайте 9111. ру!

Источник статьи: http://www.9111.ru/questions/7777777771065826/

Рейтинг
( Пока оценок нет )