Тироксин гормон щитоподібної залози

Зачем нужен гормон тироксин и чем чревата его нехватка или переизбыток?

Гормон тироксин щитовидной железы, он же Т4, является важнейшим веществом, вырабатываемым эндокринной системой. Имеет атомы белков тирозина и йода. На сегодняшний день существует возможность синтезировать его синтетическим способом, что упрощает задачу медиков в лечении патологий щитовидки.

Что такое тироксин и зачем он нужен?

Щитовидная железа содержит клетки-тиреоциты, благодаря которым организмом усваиваются микроэлементы, в результате чего производится тиреоглобулин и в дальнейшем синтезируются тиреогормоны. Этот белок насыщает фолликулы (клетки щитовидки). Далее организм сигнализирует о выработке Т4 и Т3, что приводит к высвобождению белка и его преобразованию.

В щитовидной железе вырабатываются и другие важные гормоны, но именно тироксин является хранилищем йодовых веществ, потому что, в отличие от Т3, его в кровотоке намного больше: в нем содержится целых 4 атома йода. Когда высвобождается один такой атом, он преобразуется в трийодтиронин.

В кровяном потоке тироксин циркулирует в двух видах – связанном и свободном, может соединяться с особыми белками, поэтому при исследовании считается свободное количество тироксина и общее. Т4 повышает артериальное давление, выполняет множество основных функций:

улучшает настроение;
придает энергичность;
контролирует сердцебиение;
ускоряет обменные процессы;
отвечает за процесс оплодотворения и наступление беременности;
чистит кровеносную систему от холестериновых отложений;
помогает усвоиться кальцию, калию, витаминам А и группы B, а также другим полезным веществам;
улучшает дыхание тканей;
способствует распаду гликогенов;
увеличивает тонус в нервной системе;
развивает внутренние системы и органы;
способствует обновлению клеток;
увеличивает способность реабсорбции жидкости в почечных канальцах.

Тироксин способствует ускоренному расходу калорий, поэтому помогает в похудении и избавлении от лишнего веса. Дело в том, что он активно влияет на ускорение метаболизма, в особенности на жировой обмен.

Нормы

Норма тироксина зависит от половой принадлежности:

У мужчин норма гормона немного ниже, чем у женщин. Связано это с физиологическими особенностями организмов представителей разных полов. Средний показатель тироксина в мужском организме считается нормой, если цифры колеблются от 60 до 135 нмоль на литр крови (4,6-10,5 мкг/дл).
Т4 у женщин выше – от 70 до 140 нмоль/л (5,5-11,0 мкг/дл). Оказывается, женский организм реагирует на окружающую среду – температуру воздуха, сезонность и т. д. Так, в осенне-зимнее время выработка тироксина увеличивается, летом – снижается. Если говорить о времени суток, то и здесь существует закономерность скачков синтеза Т4: утром показатели самые высокие, днем – средние, вечером – минимальные.
Особо нужно отметить период беременности. Так, общий тироксин считается нормой при показателях от 75 до 230 нмоль на литр крови. В первом триместре свободный Т4 увеличен, а в последнем – снижен. Если цифры чрезмерно увеличены, следует предпринимать меры, так как завышенный уровень гормона несет в себе опасность преждевременных родов и выкидыша.

Анализ на определение уровня концентрации гормона

Для определения количества содержания гормона тироксина необходимы лабораторные исследования венозной крови. Показатели могут обозначаться в нмоль или пмоль, в зависимости от реагентов, которые используются. Если измерения проводятся в пмоль, то средняя норма должна быть от 9 до 20 пмоль/л.

Для сдачи анализов придется подготовиться:

не перегружайте себя физическими нагрузками за трое суток до тестирования;
избегайте стрессовых ситуаций, так как психоэмоциональные нарушения влияют на показатели гормонов в крови;
категорически нежелательно принимать йодсодержащие лекарственные препараты;
если вы проходите какую-либо терапию или принимаете контрацептивы – обязательно накануне расскажите об этом эндокринологу, который выдал вам направление на обследование;
забор крови осуществляется до 11 часов утра на голодный желудок;
до сдачи крови нельзя употреблять пищу на протяжении 12-14 часов;
женщинам анализы на тироксин нужно сдавать в определенное время года – если раньше вы это делали весной, то и на этот раз нужно сдавать анализ в весеннее время.

Нехватка гормона тироксина

Недостаток гормона тироксина щитовидной железы оказывает негативное воздействие на человеческий организм. В первую очередь, резко снижается артериальное давление и развивается гипотония (гипотиреоз). Если не поднимать уровень гормона, может возникнуть микседема (крайняя форма заболевания).

Причины

Основной причиной развития гипотиреоза является эндемический зоб или тиреоидит аутоиммунного характера. Также тироксин снижается после лучевого облучения, хирургического вмешательства.

Существуют и другие факторы, вызывающие нехватку данного гормона:

поврежденный гипофиз, гипоталамус;
недостаточное потребление йодсодержащих продуктов питания;
отсутствие в рационе белковых компонентов пищи;
неправильный режим отдыха и работы;
трудовая деятельность, связанная с производством химикатов;
влияние некоторых гормональных средств и групп препаратов;
употребление алкогольных напитков;
наркотическая зависимость;
черепно-мозговые травмы;
резкое снижение веса или ожирение;
интоксикация организма.

Женщины, в отличие от мужчин, более всего подвержены нехватке гормона тироксина. Возрастная категория – средний и старший возраст.

Симптомы

К основным признака нехватки гормона относят:

пересушенность кожи и слизистых оболочек;
увеличение массы тела;
снижение работоспособности, концентрации внимания;
непереносимость холода;
нарушения менструального цикла;
выпадение волос (алопеция);
запоры;
ломкость ногтевой пластины;
отёчность;
нарушения в работе органов желудочно-кишечного тракта;
вялость;
понижение температуры и артериального давления;
нарушения ритма сердца.

Лечение

Терапия нехватки тироксина основана на гормонозаместительном лечении и потреблении дополнительных порций йода.

Консервативная и альтернативная терапия:

Гормон восполняется при помощи синтетического гормона «L-тироксин». Препарат быстро усваивается, не вызывая осложнений и побочных реакций. Принимать его нужно единожды в сутки, но строго в определенное время дня. Перед тем, как назначается дозировка, врач проводит глубокое исследование на уровень содержания и синтеза тироксина. Необходимо строго соблюдать назначенную дозировку и проводить 4 раза в год контрольное обследование, потому что переизбыток препарата приводит к развитию гипертиреоза.
Строгое соблюдение диеты, которая разрабатывается на индивидуальном уровне.
Возможно использование гомеопатических препаратов и фитотерапии.

Народная медицина предлагает следующее:

Принимайте йод, купленный в аптеке. Для этого возьмите 100 мл качественной водки, добавьте в нее 4-5 капель йода и хорошенько взболтайте. Принимайте 2 раза в сутки по 1 ст. л. Употреблять за 50-60 минут до принятия пищи, можно запивать водой. Продолжительность курса лечения составляет 7 дней, после которых нужно сделать недельный перерыв.
Самый вкусный способ лечения. Купите морскую капусту (ламинарию) – 250 грамм. Добавьте 50 мл сухого вина и немного йодированной соли. Кушать салат ежедневно после принятия пищи единожды в сутки.
В плодах инжира содержится множество полезных веществ, которые нормализуют функциональность щитовидки. Суточная норма инжира – 3 штуки. Предварительно залейте плоды кипятком и оставьте на ночь. Утром натощак съешьте один плод, запейте жидкостью, в котором настаивался инжир. Затем съешьте по плоду перед обедом и ужином.
Измельчите 150 грамм грецких орехов, добавьте стакан мёда, 50 грамм чеснока. Можно добавить и немного плодов аниса. Употреблять перед едой трижды в день по столовой ложке.
Купите ягоды фейхоа, соедините их с мёдом и ешьте в течение дня.

Осложнения

В случае отсутствия адекватного лечения могут возникнуть:

Гипотериозная кома. Её первые признаки: утрата сознания, сильная одышка, замедление пульсации, чрезмерное понижение температуры тела, отёчность, прерывистость дыхания. Итог – летальный исход.
Сердечная недостаточность, инсульт, инфаркт миокарда, ишемическое поражение сердца, атеросклероз и прочие патологии кровеносной системы, сердца, головного мозга.
Бесплодие, ухудшение либидо, потенции.
При беременности развивается поздний токсикоз, выкидыши, преждевременные роды, малокровие. Во время родов может открыться сильное кровотечение, ребенок может родиться с аномальными отклонениями и даже мертвый.

Переизбыток гормона тироксина

Чрезмерная выработка гормона тироксина щитовидной железой приводит к заболеванию, называемому гипертиреоз или тиреотоксикоз. Чаще всего при этом обнаруживаются сопутствующие патологии: узловой или токсически-диффузный зоб, аденома щитовидной железы.

Причины

Переизбыток тироксина не всегда свидетельствует о патологических нарушениях. Нормой завышенные показатели считаются в таких случаях:

период беременности;
прием некоторых медикаментозных препаратов.

Причины гиперитеоза патологического характера:

остеохондроз в шейном отделе позвоночника;
патологические нарушения в печени и мочеполовой системе;
аутоиммунные заболевания;
превышение дозы потребления йодсодержащих продуктов питания;
бесконтрольный прием препаратов на основе йодовых соединений.

Симптомы

Проявляется тиреотоксикоз таким образом:

повышается выделение пота;
беспричинно и резко меняется настроение;
возникает тахикардия или аритмия;
снижается масса тела;
возникает диарея;
поднимается артериальное давление;
дрожат конечности.

Лечение

Медикаментозная терапия при переизбытке гормона тироксина направлена на блокировку его выработки. Перед назначением метода лечения проводится тщательная диагностика. Снизить тироксин помогут такие мероприятия:

прием медикаментов: анаболические стероиды, тиреостатические средства, а также препараты «Фенитоин», «Клофибрат», «Карбамазепин»;
воздействие радиоактивного йода;
соблюдение диеты;
водолечение;
хирургическое вмешательство.

Последствия и осложнения

При переизбытке тироксина возможны такие осложнения:

тиреотоксический криз, при котором температура тела повышается до 41 градуса, артериальное давление – до критичных показателей, возникает тахикардия и сердечная недостаточность, рвота, диарея, тошнота, итогом может быть летальный исход;
обострение болезней сердечно-сосудистой системы, развитие аритмии, ишемии, инфаркта и т. д.;
поражение нервной системы;
нарушения в зрительном аппарате – выпячивание глазных яблок, аутоиммунная офтальмопатия;
бесплодие и половая дисфункция;
бронхоспазмы;
остеопороз;
отёк Квинке.

Видео об особенностях гормона

Узнайте из нашего видео обо всех особенностях гормона тироксина, его влиянии на организм, а также различиях между гипотиреозом и гипертиреозом:

Источник статьи: http://timelady.ru/1182-gormon-tiroksin-shchitovidnoj-zhelezy.html

Тироксин гормон щитоподібної залози

Гормон тироксин — яка залоза виробляє і за що відповідає?

Що таке тироксин? Тироксин — гормон, що виробляється щитовидною залозою. Речовина необхідно для нормалізації процесів окислення, засвоєння жирів і вуглеводів в організмі. Тим самим воно надає стимулюючу дію на обмін речовин.
Він виконує велику кількість важливих функцій в тілі людини. Тому важливо, щоб його кількість завжди знаходилося в межах норми. Дефіцит і надмірне його кількість в крові здатне викликати різні захворювання і дисфункції внутрішніх органів.

Основні функції гормону

Речовина є одним з нечисленних гормонів, що впливають на кожну клітину людського організму. Цим і зумовлена його висока активність. Його основними функціями є:

активація центру терморегуляції;

забезпечення зростання і функціонування кожної зі структур людського тіла;

вироблення речовини збільшує швидкість процесу синтезування білка;

впливає на вітамінно-обмінні процеси;

стимулювання роботи серця і судин.

А також речовина активізує процеси окислення, що протікають в кожній клітині організму, під його дією вони прискорюються.

Стрункість тіла

Щитовидна залоза відіграє важливу роль в житті людини. Виробляється нею речовина впливає як на фігуру, так і на процеси головного мозку.
Якщо ця речовина виробляється в необхідному для людини кількості, то проблеми із зайвою вагою і будь-які захворювання ЦНС турбувати людини не будуть. Але, якщо його вироблення відбувається в кількостях, що перевищують норми, можуть з’явитися проблеми зі здоров’ям:

прискорений пульс, порушення в діяльності серця;

безсоння або поганий і неспокійний сон;

відсутність уваги, людина не може сконцентруватися на якомусь об’єкті, справі (особливо гостро проявляється неуважність уваги у водіїв);

поява передчасних зморшок у молодих жінок;

знижується мозкова діяльність.

Кількість цієї речовини в крові залежить від кількості йоду в організмі людини. Якщо йод в організмі людини знаходиться не в дефіцитному кількості, то і синтез всіх гормонів (які виробляються щитовидною залозою) буде проходити успішно.
Якщо кількість йоду набагато нижчий за норму, або з якихось причин він не засвоюється в організмі, то синтез інших речовин знижується. Зокрема, зниження рівня речовини призводить до активного відкладенню жирів і збільшення ваги.

Дефіцит речовини

Такі зміни відбуваються, тому що мозку необхідно раціонально розподілити речовина, яка виробляється в обмеженій кількості. Тому в першу чергу необхідно забезпечити їм органи і системи, які відповідають за життєдіяльність організму (легені, мозок, серцево-судинна система).
Тому на активні фізичні заняття і мозкову діяльність тироксину вже не вистачає. Навіть вагітність не настає через нестачі цього гормону .

При появі ознак втоми, відсутність бажання займатися раніше улюбленими і активними видами спорту, сповільненій реакції, відсутність концентрації уваги необхідно звернутися до ендокринолога.
Якщо причина полягає в нестачі тироксину, то необхідно пройти курс лікування для відновлення життєвих сил. Лікування досить просте — підняти рівень йоду в організмі різними способами. Можна використовувати спеціальні дієти, лікарські препарати. А при серйозному дефіциті йоду — ін’єкції.

Діагностика дефіциту тироксину

Ця речовина має дві фракції — пов’язану і вільну. Сучасні лабораторні дослідження виявляють вільний гормон в крові людини. Щоб виявити тироксин в крові необхідно здати аналіз крові на T3 , T4 і ТТГ.
Залежно від того, в якій кількості ці показники знаходяться в тілі людини, ендокринолог може визначити, чи пов’язано це з будь-яким захворюванням чи ні. Однак, для діагностики тільки лабораторних досліджень недостатньо.
Показники тироксину — гормону щитовидної залози залежать і від того, в який час були проведені лабораторні дослідження. Має значення, на якому обладнанні проводилися тести, а також метод дослідження, який використовується для цієї мети. Нормальне значення тироксину знаходиться в межах 9- 20 пмоль /л. Це відноситься як до чоловічої статі, так і до жіночого.

Лікування захворювань щитовидної залози

Для загального здоров’я людини необхідно стежити за тим, чи міститься в нормі показник цієї речовини.
Якщо він набагато вище нормального показника, то лікарем призначається спеціальна лікувальна дієта. Що це таке? Пацієнт повинен виключити з раціону:

більшу частину видів морської риби;

Але, якщо лікувальна дієта проводиться з метою, навпаки, підняти його рівень в крові, то необхідно ці продукти включити в свій щоденний раціон.

А також для підвищення його рівня в їжу не повинні вживатися продукти харчування, в яких містяться елементи, що перешкоджають синтезу гормону в щитовидній залозі. До таких продуктів відносяться:

При його дефіциті в крові додатково лікарем може бути призначений його синтезований аналог — левотироксин. При серйозному дефіциті тироксину, цей препарат приймається регулярно в невеликих кількостях, що сприяє його синтезу в щитовидній залозі.
А також левотироксин надає стимулюючу дію на всі клітини організму.

Важливість балансу тироксину в організмі людини

Нормальний показник цієї речовини в крові людини ліквідує ризик виникнення будь-яких захворювань серця і судин, а також в крові підвищується ліпідний обмін.
При такому захворюванні щитовидної залози, як гіпотиреоз, левотироксин призначається пацієнту на всю життя для підтримки всіх функцій організму. Якщо хворий під час хірургічного втручання має тільки частина щитовидної залози, то цей препарату служить замісною терапією.
Така терапія дозволяє підтримувати в організмі на необхідному рівні гормони ТТГ , T3. Льовотіроксин призначається навіть дітям і жінкам в період вагітності за певними показниками. Але перший і другий семестр вагітна жінка

Щитовидна залоза та її гормони – функції, аналізи, розшифровка

Щитовидна залоза і її гормони спільно з нервовою та імунною системами бере участь у координації та регуляції роботи всіх органів людини (серця, головного мозку, нирок і т.д.). В узгодженому “оркестрі” сигналів, нервових імпульсів і біологічних речовин гормони щитовидної залози виконують роль “головної скрипки”.Причина особливої важливості саме гормонів щитовидної залози для організму полягає в тому, що вони потрібні всім тканинам і кожній клітинці. Простіше кажучи, без них неможливе існування.

Роль щитовидної залози настільки істотна, що її вивчення виділено в окрему дисципліну – тіреоідологою, а після аварії на Чорнобильській АЕС та Фукусімі вона знаходиться під пильною увагою.

Проблема порушення балансу гормонів щитовидної залози відома багато століть. Давньоримські лікарі першими звернули увагу на збільшення її розмірів в підлітковому віці і при вагітності. До нашої ери в Китаї вже знали, як попередити появу зоба – збільшення залози, вживанням морської капусти. Округла і набрякла шия в епоху Відродження була ознакою жіночої привабливості, що підкреслювали на своїх картинах Рембрандт, Дюрер, Ван Дейк. Нервова і збудлива вдача, як результат надлишку тиреоїдних гормонів, була в моді в XVII столітті в Іспанії. Спокійна і граціозна повільність цінувалася аристократами Швейцарії, але вони не підозрювали, що причина цього в дефіциті йоду, необхідного щитовидній залозі.

Будова щитовидної залози

Щитовидна залоза розташована на передній поверхні шиї, трохи нижче Адамова яблука. Вперше описав залозу, як окремий орган, давньоримський лікар Гален, а назву вона отримала набагато пізніше в XVII столітті. Ім’я залози походить від грецьких слів “тіреос” – щит і “ідос” – вид, тобто орган має вигляд щита. Міжнародна назва цього органу внутрішньої секреції – тиреоїдна залоза. За формою щитовидна залоза нагадує метелика або підкову, в ній виділяють три основні частини – дві бічні частки і перешийок. У кожного третього є ще одна непостійна часточка – пірамідальна.

Розміри залози можуть значно варіювати навіть у однієї і тієї ж людини залежно від активності її функціонування. Стать, вік, клімат, прийом лікарських препаратів і, звичайно ж, характер харчування в багато чому впливають на розміри і кількість гормонів залози. Через щільне з’єднання з гортанню положення її може змінюватися, вона піднімається і опускається при ковтанні, зміщується в бік при повороті голови в різні боки, що видно неозброєним поглядом.

Будова щитовидної залози досить складна. Під мікроскопом помітно, що вона складається з безлічі бульбашок – фолікулів. По краях фолікулів розташовані клітини – тироцити, а всередині фолікула знаходиться густа водяниста рідина – колоїд. Тироцити синтезують гормони, і вони накопичуються в колоїді, для негайного надходження в кров при необхідності.

У стінках фолікулів між клітинами, а також між самими фолікулами маються більші, світлі парафолікулярні клітини (С-клітини), що виробляють гормон кальцитонін, який бере участь у регуляції обміну кальцію і фосфору. Він гальмує виведення кальцію з кісток і зменшує вміст кальцію в крові.

Гормони щитовидної залози

Основні два гормони, які виробляє щитовидна залоза – трийодтиронін (у його складі три молекули йоду) і тетрайодтіронін або тироксин (містить чотири молекули йоду). Скорочено гормони щитовидної залози позначають як Т3 і Т4. У клітинах і тканинах організму Т4 поступово перетворюється на Т3, який є головним біологічно активним гормоном, що безпосередньо впливає на обмін речовин.

Утворення гормонів щитовидної залози пов’язано зі специфічним білком тиреоглобуліном. Тиреоглобулін служить запасноюй формою тиреоїдних гормонів і розташований всередині колоїду.

У приготуванні гормонів щитовидної залози необхідні два обов’язкових компоненти – йод і незамінна амінокислота тирозин. Для утворення однієї молекули Т4 потрібно чотири молекули йоду, а для Т3 – всього три. Без йоду синтез гормонів припиняється повністю. Ось чому так важливо попередити нестача йоду в їжі. Тирозин надходить в організм з їжею, він допомагає в створенні не тільки гормонів щитовидної залози, а й адреналіну, меланіну, дофаміну.

У процесі синтезу гормонів щитовидної залози виділяють чотири стадії:

Поглинання йоду щитоподібною залозою. Концентрація його в залозі в 30-40 разів вище, ніж у крові.
Активація йоду, що робить можливим його зв’язування з молекулою амінокислоти тирозину.
Конденсація з утворенням гормонів – тироксину і трийодтироніну і їх накопичення в складі тиреоглобуліну у вигляді колоїду.
Виділення утворених гормонів у кров під дією ТТГ.

Гормони щитовидної залози дуже малі за розміром і перед попаданням в кров повинні бути пов’язані з транспортними білками, для того щоб не бути “вимитими” з організму нирками. Рівень вільних гормонів 0,03% від загальної кількості, саме вони забезпечують всі ефекти гормонів щитовидної залози. У тканинах тироксин (Т4) перетворюється на трийодтиронін (Т3) і біологічна дію гормонів на 90% здійснюється саме за рахунок Т3.

Гіпоталамус – гіпофіз – щитовидна залоза

Виділення гормонів щитовидної залози контролюється двома “вищестоящими” ендокринними залозами. Область головного мозку, що зв’язує воєдино нервову й ендокринну систему, називається гіпоталамус. Гіпоталамус отримує інформацію про рівень гормонів щитовидної залози і виділяє речовини, що впливають на гіпофіз. Гіпофіз також розташований в головному мозку в області спеціального поглиблення – турецького сідла. Він виділяє кілька десятків складних за будовою і дією гормонів, але на щитовидну залозу діє тільки один з них – тиреотропний гормон або ТТГ.

Рівень гормонів щитовидної залози в крові і сигнали від гіпоталамуса стимулюють або гальмують виділення ТТГ. Наприклад, якщо кількість тироксину в крові маленька, тоді про це будуть знати і гіпофіз і гіпоталамус. Гіпофіз негайно виділить ТТГ, що активує викид гормонів з щитовидної залози.

Низька температура і стан стресу призводять до більш активного виділення ТТГ і, відповідно, підвищенню кількості Т3 і Т4 в крові. Під час сну ТТГ практично не утворюється.

Потрійна вісь взаємодії гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної системи дозволяє знати про кількість гормонів щитовидної залози не тільки вищестоящим залозам, але і нервовій системі, яка безпосередньо залежить і впливає на гормональну регуляцію.

Дія гормонів щитовидної залози

На відміну від більшості гормонів, які діють лише на певні клітини-мішені (наприклад, для естрадіолу це статеві органи), гормони щитовидної залози необхідні для нормальної роботи всіх тканин без винятку. Попадаючи всередину клітини гормон направляється в ядро, де зв’язуючись з певними ділянками на хромосомах, стимулює комплекс реакцій, що веде до активації процесів окислення і відновлення.

Дія гормонів щитовидної залози на організм:

підвищення виділення тепла
активація синтезу білка необхідного для побудови нових клітин
правильний ріст і розвиток центральної нервової системи, особливо головного мозку (особливо важливо для дітей)
посилення процесів зворотного всмоктування в кишечнику, утворення глюкози з білків і жирів, підвищення рівня глюкози в крові
стимуляція розпаду жирів в жирових депо, що веде до схуднення
анаболічний ефект – зростання організму, його дозрівання, диференціювання кісток
утворення еритроцитів
нормальний розвиток статевих органів і виділення статевих гормонів.

Аналіз на гормони щитовидної залози і його розшифровка

Гормонів має бути достатньо для забезпечення нормальної діяльності організму. Точно визначити рівень гормонів щитовидної залози дозволяє проведення аналізів. “Золотим стандартом” серед лабораторних методів аналізу гормонів щитовидної залози є радіоімунний аналіз. Але у зв’язку зі складнощами використання радіоактивних ізотопів більшість лабораторій проводять аналізи методом ІФА (імуноферментного аналізу).

Кількість гормонів щитовидної залози залежить від:

Інтенсивності сигналів, що йдуть від головного мозку і регулюючих роботу і рівень гормонів щитовидної залози
Числа працездатних клітин в самій залозі
Наявності в достатній кількості йоду, який необхідний для синтезу гормонів.

Нормальні рівні гормонів щитовидної залози:

Трийодтиронін загальний Т3 – 1.2-2.8мМе / л
Тироксин загальний Т4 – 60.0- 160.0 нмоль / л
Трийодтиронін вільний FT3 – 2.5 – 5.8 пмоль / л
Тироксин вільний FT4 – 11.5-23.0 пмоль / л
Тиреотропний гормон ТТГ, TSH – 0.17-4.05 мМО / л
Тиреоглобулін Тg – менше 50 нг / мл

При проведенні аналізів на гормони щитовидної залози оцінюють не тільки їх кількість, але й показники антитіл. При порушеннях в системі імунної відповіді антитіла починають утворюватися не тільки на чужорідні організми, а й на “рідні” тканини. Деякі з цих антитіл порушують роботу щитовидної залози і дію її гормонів. Найбільш поширеними являються антитіла до рецепторів ТТГ (TSH receptor Ab), антитіла до тиреоглобуліну (АТТГ) і антитіла до тиреопероксидази (анти-АТПО).

Антитіла до рецепторів ТТГ, за будовою схожі на ТТГ і їх приєднання до рецепторів на щитовидній залозі веде до активному виділенню Т3 і Т4. Антитіла до тиреоглобуліну з’являються при аутоімунному тиреоїдиті Хасімото і вагітності. Контроль за їх рівнем у крові вказує на активність запалення. Анти-АТПО – антитіла до тіропероксідази (АМС, антитіла до мікросомальної фракції) призводять до руйнування залози і надходження гормонів в кров.

Стан, при якому гормонів щитовидної залози досить для організму, називається еутіероз.

Коли гормонів щитовидної залози не достатньо

Знижена функція щитовидної залози – гіпотиреоз, виникає при дефіциті надходження йоду або надходженні речовин, що порушують утворення гормонів. Більш рідкісними причинами гіпотиреозу є прийом деяких препаратів (наприклад, кордарона), видалення залози в результаті пухлин або дефіциту виділення ТТГ. Гіпотиреоз у дитячому віці призводить до затримки росту, непропорційного зростання, затримки психічного розвитку, кретинізму. Гіпотиреоз у дорослих називається мікседемою.

Прояви недостатності гормонів щитовидної залози:

Збільшення ваги, яка не знижується дієтою та фізичними вправами
Загальна слабкість, постійна втома, стомлюваність
Постійно пригнічений настрій
Порушення менструального циклу, безпліддя
Низька температура тіла (35,6-36,3ºС)
Суха, набрякла шкіра, свербіж, поява лупи, яка не зникає при використанні лікувальних шампунів, ламкість і зміни нігтів
Постійні запори
Постійні набряки ніг, ступень, одутлость обличчя
Понижений тиск, низька частота серцебиття
Неможливість зігрітися навіть у теплому приміщенні
Біль у м’язах і суглобах
Погіршення пам’яті і швидкості реакції.

Одна з форм гіпотиреозу – ендемічний зоб, який розвивається при недостатньому надходженні в організм йоду. Така ситуація характерна для районів, де низький його рівень у воді і ґрунті. Швейцарія, одна з перших країн ввела обов’язкове йодування солі, соняшникової олії і хліба ще в 1922 році. Сьогодні в Швейцарії немає жодного випадку гіпотиреозу.

Районами йодної недостатності в Україні є Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська області.

При аваріях на АЕС в повітря потрапляє велика кількість радіоактивного йоду. Радіоактивний йод може зсередини опромінювати залозу і вбудовуватися в гормони щитовидної залози, що веде до активного пухлинного росту. Проведення йодної профілактики допомагає попередити надходження радіаційного йоду в щитовидку заміщенням його стабільним ізотопом.

Надлишок гормонів щитовидної залози (гіперфункція)

При гіпертиреозі – посиленій роботі (гіперфункції) щитовидної залози, посилені синтез і секреція Т3 і Т4, спостерігається збільшення розмірів залози, екзофтальм (вирячені очі).

Симптоми підвищеного рівня гормонів щитовидної залози:

Зниження ваги при підвищеному апетиті
Загальна слабкість, стомлюваність
Перманентне збудження
Порушення менструального циклу, безпліддя
Підвищена температура тіла, іноді в певні години (36,9-37,5ºС)
Суха і в’яла шкіра
Прискорене серцебиття і підвищений тиск
Почуття спеки
Погіршення пам’яті і швидкості реакції

Гіпертиреоз спостерігається при таких захворюваннях щитовидної залози: хвороби Базедова-Грейвса (дифузний токсичний зоб), хвороба Пламмера (вузловий токсичний зоб), вірусному тиреоїдиті де Кервена, аутоімунному тиреоїдиті Хасімото. Більш рідкісними причинами підвищення кількості гормонів щитовидної залози є надмірне споживання препаратів гормонів щитовидної залози для лікування (тироксин, еутірокс) або з метою схуднення, при пухлинах яєчників і гіпофіза, передозуванні препаратів йоду.

Що робити?

Для того щоб визначити якість роботи щитовидної залози потрібно здати аналізи на гормони і антитіла, а також зробити УЗ-дослідження. Найголовнішими гормонами в роботі щитовидної залози є оцінка рівнів вільного Т4 і ТТГ. УЗД покаже будову залози, її розміри і об’єм, дозволить виявити вузли, кісти.

Для попередження хвороб щитовидної залози варто забезпечити надходження з їжею достатньої кількості йоду і тирозину. Йод міститься в йодованій солі і соняшниковій олії, морській водорості ламінарії, рибі (оселедець, камбала, тріска, палтус, тунець, лосось), крабах, креветках, кальмарів і інших морепродуктах, фейхоа. Джерела тирозину – молоко, яйця, арахіс, горох, квасоля. Повноцінне і збалансоване харчування забезпечує баланс гормонів щитовидної залози і попереджає її захворювання.

Гормони щитовидної залози та їх функції

Гормони щитовидної залози та їх синтез

Гормональні речовини, які синтезує щитовидна залоза, можна поділити на 2 групи:

Йодовані. Сюди відносяться трийодтиронін (Т3) і тироксин (Т4).
Тиреокальцитонин, також називається кальцитоцином.

Зазвичай, коли говорять за гормони щитовидки, мова йде саме про тироксине і трийодтиронине. Якісь патології, пов’язані з кальцитоцином, зустрічаються дуже рідко.

Утворення гормонів

Синтезування Т3 і Т4 — це багатоетапний і складний процес. У нього залучається безліч речовин і ферментів. Невід’ємні складові Т3 і Т4 — амінокислота тирозин і йод.

Дані речовини не утворюються всередині організму. Вони можуть потрапити в нього тільки з їжею. З цієї причини людям (особливо тим, у кого присутні порушення гормонального балансу) потрібно споживати в їжу ті продукти, які багаті цими компонентами.

Утворення гормонів щитовидної залози відбувається таким чином:

Всмоктування йоду в кров. Він поглинається з їжі, що знаходиться в кишечнику.
Транспорт насиченою крові в щитоподібну залозу (йод може накопичуватися тільки в цій залозі). Концентрація йоду в органі повинна бути в 30-40 разів більше, ніж рівень елемента в крові.
Активація йоду. Це необхідно для того, щоб він надалі зміг зв’язуватися з амінокислотної молекулою тирозину.
Конденсування йоду. Саме на цьому етапі створюються трийодтиронін і тироксин.
Отримані гормони виділяються в кров. Дана реакція стимулюється дією тиреотропного гормону (ТТГ).

Щоб бруньки не вимили гормони щитовидки з організму (більшість мають дуже невеликий розмір), перед попаданням в кров, вони зв’язуються з транспортними білками. Також така зв’язок оберігає від надлишку гормонів в крові, тому що в цьому стані вони не активні.

Т4 найкраще зв’язується з білками. Внаслідок цього Т3 — це більш активна форма гормонів щитовидки, він набагато краще проникає всередину клітин.

Саме за рахунок трийодтироніну забезпечується більшість біологічних ефектів. Коли Т4 потрапляє в тканини, від нього відщеплюється один з атомів йоду і він трансформується в активну форму трийодтироніну.

Синтез кальцитоцина відбувається в парафолікулярних клітинах, вони локалізовані між фолікулами у щитовидки. Процес утворення гормону полягає у ряді хімічних реакцій.

Взаємозв’язок органу з гіпоталамусом і гіпофізом

Гіпоталамус і гіпофіз регулюють синтезуючу функцію щитовидної залози. Обидві залози знаходяться в головному мозку і є одними з найважливіших складових ендокринної системи.

Роль гіпоталамуса полягає у зв’язуванні ендокринної і нервової систем. Він отримує сигнали від мозку про рівень гормонів в крові.

На основі цієї інформації відбувається синтез спеціальної речовини, яка носить назву тиреотропин-релізінг гормону, воно активізують вироблення гормонів в гіпофізі.

У гіпофіза дуже складна структура. Він здатний виробляти близько десяти мультизадачных гормонів, які теж за своєю будовою складніші.

Один з таких — тиреотропний гормон гіпофіза (його також називають ТТГ), він і впливає на діяльність щитовидної залози.

Ось приклад регулювання гормонального рівня гормонів гіпофіза і гіпоталамуса, коли крові занадто мала кількість тироксину. Сигнал про це надходить у мозок і, слідчо гіпоталамус.

Відбувається активний синтез тиреотропин-релізінг гормону. Ця речовина активізує гіпофіз, який починає синтезувати ТТГ. Тиреотропний гормон впливає на залозу і остання викидає в кров тироксин.

Норма за змістом гормонів у крові

Гормони щитовидної залози мають концентруватися в крові в певній кількості. Їх дисбаланс може викликати різні генералізовані патології. Рівень тиреодных гормонів визначається за допомогою імуноферментного аналізу.

Середні значення для гормонів, що синтезуються щитовидної залози, наступні:

тиреоглобулін: не більше 50 нг/мл;
тиреотропний гормон (скорочено ТТГ): 0.17-4.05 ммо на літр;
Т3: загальний (мається на увазі пов’язаний з плазмовим білком і циркулюючий вільно) — 1.2-2.8 ммо на літр, вільний — 2.5 — 5.8 пмоль на літр;
Т4: загальний — 60.0 — 160.0 нмоль на літр, вільний 11.5-23.0 пмоль на літр.

Що може вплинути на їх концентрацію?

Є ряд факторів, які можуть вплинути на рівень синтезу гормонів щитовидної залози. Такими факторами є:

кількість йоду в організмі — це речовина є плацдармом для створення гормонів;
інтенсивність сигналів від головного мозку в залозу, які стимулюють її працювати;
кількість працездатних клітин в щитовидці;
рівень кальцію в крові: чим більше кальцію, тим інтенсивніше вироблення гормону, і навпаки (характерно тільки для кальцитоцина).

Недостатня кількість синтезуючих клітин, дисбаланс йоду або погана нервова зв’язок між залозою і мозком можуть бути причиною розвитку гормонального дисбалансу.

Внаслідок цього дисрегулируется стан всього організму і можуть з’явитися різні патології як щитовидки, так і інших складових ораганизма.

Функціонал гормонів щитовидної залози

Більшість гормонів в людському організмі спрямоване дію і впливають на певні клітинні структури.

Але дане твердження не стосується гормональних речовин, які виділяє щитовидка. Її гормони забезпечують злагоджену роботу абсолютно всіх тканин.

Коли який-небудь гормон потрапляє всередину клітини, він відразу ж спрямовується в ядро. Там він зв’язується з певними хромосомними ділянками, внаслідок чого відбувається ряд реакцій. Дані реакції призводять до відновних і окислювальним процесам.

Функції гормонів щитовидної залози наступні:

Активізація виділення тепла при порушенні температурного балансу. Крім цього гормони сприяють створенню та виділення поту.
Стимуляція білкового синтезу — це потрібно для створення нових клітинних структур.
Забезпечення правильного росту і розвитку ЦНС. Велику роль гормони відіграють у розвитку головного мозку, тому правильна концентрація та рівень їх синтезу особливо важливий для дітей. У малюків у вродженим гипотериозом може спостерігатися кретинізм.
Вплив на рефлекси людини та її поведінку.
Посилення зворотного всмоктування в порожнині кишечника.
Підвищення концентрації цукру в крові (за необхідності).
Допомога у внутрішньоклітинному харчуванні і засвоєнні кисню.
Безпосередню участь в утворенні жирів.
Утворення еритроцитів.
Забезпечення нормального розвитку органів статевої системи і стимуляція вироблення статевих гормонів.
Стимулювання жирового розпаду в жирових депо. У результаті такого процесу людина худне.
Диференціювання кісток і тканин, підтримання росту і дозрівання організму. У карликів завжди діагностується вроджена недостатність гормонів щитоподібної залози.

Якщо підсумувати, гормони щитовидної залози необхідні для підтримки процесу нормального росту і функціонування нервової, кровоносної і кроветворительной, опорно-рухової, статевої, травної, дихальної та серцево-судинної систем. Також вони необхідні для перебігу дуже багатьох внутрішньоклітинних процесів.

Основною функцією кальцитоцина є регулювання концентрації кальцію. Він допомагає знизити рівень елемента в крові за допомогою зупинки процесів його вимивання з кісткової тканини, зниження всмоктування молекул фосфору і кальцію в кишечнику, а також вбирання елемента нирками із сечі.

Патології гормональної природи

Суть таких захворювань полягає в дисбалансі гормонів в крові. Дані порушення можуть бути викликані іншими фоновими патологіями.

ГІПОТИРЕОЗ

Даний стан характеризується недоліком гормонів щитовидної залози. Основною його причиною вважається дефіцит йоду.

Також гіпотиреоз може з’явитися на тлі автоімунних порушень, пухлин в залозі, захворюваннях головного мозку (якщо вони призводять до порушення синтезу ТРГ і ТТГ), прийому деяких медикаментозних препаратів.

Патологія супроводжується такими симптомами:

порушення ваги і ожиріння;
затримка в інтелектуальному, статевому і фізичному розвитку у дітей;
ламкість нігтів, випадання і сухість волосся, зневоднення і лущення на шкірі;
анемія;
порушення перебігу менструацій;
гальмування психічних реакцій;
часті запори;
постійний озноб і стійко низька температура;
знижений артеріальний тиск;
сонливість, швидка стомлюваність, низька працездатність;
щільні набряки на обличчі, ступнях і ногах;
погіршення пам’яті;
болі в суглобах і м’язах.

Лікування полягає в лікуванні причини гіпотиреозу. Якщо він з’явився внаслідок дефіциту йоду, пацієнтові призначають дієту і препарати, які відновлять його рівень.

Гіпертиреоз

При даному порушенні присутній надлишок гормонів в крові внаслідок посиленого їх синтезу в щитовидній залозі. Найчастіше воно супроводжує аденомі, раку залози або дифузного токсичного зобу.

постійна дратівливість;
часті проноси;
безпричинне зменшення ваги;
емоційний дисбаланс;
аритмія, прискорене серцебиття;
стійко підвищений артеріальний тиск;
постійно підвищена температура.

Цю патологію часто також називають тиреотоксикозом. Але зрівнювати дані терміни не можна. Тиреотоксикоз — це інтоксикація, спричинена дією надлишкової кількості гормонів. Не має значення, причиною такого явища є щитовидка або якийсь інший орган.

Гипертериоз — це причина тиреотоксикозу. В цей же час тиреотоксикоз може бути і без гипертериоза.

Гормони щитовидної залози

По праву щитовидна залоза вважається одним з найбільш важливих органів в організмі людини. Важить щитовидна залоза близько 20 грамів. Однак такий маленький орган є постачальником життєвої енергії в організм будь-якої людини.

Щитовидна залоза контролює діяльність практично всіх органів і систем за допомогою виробленню нею йодовмісних гормонів.

Без достатньої кількості гормонів щитовидної залози неможливі:

Нормальний обмін речовин.
Зростання, дозрівання тканин, органів і кісткового апарату.
Енергетичне харчування клітин і всього організму в цілому.

Трийодтиронин вільний (FТ3) – це не пов’язана з білками плазми крові біологічно активна частина трийодтиронина (гормону щитовидної залози), яка регулює швидкість основного обміну, зростання тканин, обміну білків, вуглеводів, ліпідів і кальцію, а також діяльність серцево-судинної, травної, дихальної, репродуктивної та нервової систем.

Тироксин вільний (fТ4) – один з двох головних гормонів щитовидної залози, основною функцією якого є регуляція енергетичного і пластичного обміну в організмі. Вільний тироксин – біологічно активна частина загального тироксину, яка відіграє важливу роль в обміні речовин.

Тиреотропного гормону (ТТГ) – основний регулятор функції щитовидної залози, що синтезується гіпофізом – невеликий залозою, яка розташована на нижній поверхні головного мозку. Основна його функція – підтримувати постійну концентрацію тиреоїдних гормонів, які регулюють процеси утворення енергії в організмі. Коли їх вміст у крові знижується, гіпоталамус вивільняє гормон, що стимулює секрецію ТТГ гіпофізом.

Дисфункція гіпофіза може викликати підвищення або зниження рівня тиреотропного гормону. При підвищенні його концентрації тиреоїднігормони виділяються в кров в аномальних кількостях, викликаючи гіпертиреоз. При зниженні концентрації тиреотропного гормону вироблення тиреоїдних гормонів також знижується і розвиваються симптоми гіпотиреозу.

Причинами порушення вироблення тиреотропного гормону можуть бути захворювання гіпоталамуса, який починає продукувати підвищені або знижені кількості тиреоліберином – регулятора секреції ТТГ гіпофізом. Захворювання щитовидної залози, що супроводжуються порушенням секреції тиреоїдних гормонів, можуть опосередковано (за механізмом зворотного зв’язку) впливати на секрецію тиреотропного гормону, викликаючи зниження або підвищення його концентрації в крові.

Антитіла до тиреоїдної пероксидази (AТПО) є аутоантителами до цього ферменту. До недавнього часу ці антитіла іменувалися Антимікросомальні (АМА), оскільки вони зв’язувалися з микросомальной фракцією тиреоцитов. Сучасні дослідження визначили, що тиреоїдна пероксидаза є основним антигенними компонентом мікросом.
Визначення концентрацій антитіл до ТПО є одним з найбільш чутливих тестів для діагностики аутоімунних захворювань щитовидної залози. Аутоімунні захворювання щитовидної залози є основним чинником, що лежить в основі гіпотиреозу і гіпертиреозу, і розвиваються зазвичай у генетично схильних людей. Наявність підвищеного титру антитіл до ТПО і підвищений рівень ТТГ дозволяють прогнозувати розвиток гіпотиреозу в майбутньому.
Найбільш високий рівень антитіл до ТПО визначається у пацієнтів з тиреоїдитом Хашимото. При цьому захворюванні антитіла до ТПО виявляються приблизно в 90% випадків, що підтверджує аутоіммунну природу захворювання. Ці антитіла також часто виявляються (60-80%) при захворюванні Грейвса. Є чіткий зв’язок між наявністю антитіл до ТПО і гістологічної картиною тиреоїдиту. Однак, у зв’язку зі значною здатністю щитовидної залози до регенерації під дією тиреотропного гормону, клінічні ознаки гіпотиреозу можуть проявитися через роки після виникнення хронічного захворювання щитовидної залози.
Визначення титру антитіл до ТПО допомагає при діагностиці аутоімунних захворювань щитовидної залози і дозволяє диференціювати аутоімунні захворювання і неаутоіммунний зоб або гіпотиреоз. Дослідження антитіл до ТПО (тіреопероксідазе) проводиться зазвичай разом з дослідженням на ТТГ.

Антитіла до тиреоглобуліну – специфічні імуноглобуліни, спрямовані проти попередника гормонів щитовидної залози. Вони є специфічним маркером аутоімунних захворювань щитовидної залози (захворювання Грейвса, тиреоїдиту Хашимото).
Тиреоглобулін – це глікопептид, попередник трийодтиронина (Т3) і тироксину (Т4). Він виробляється тільки клітинами щитовидної залози і накопичується в її фолікулах у вигляді колоїду. При секреції гормонів тиреоглобулін в невеликій кількості потрапляє в кров. З невідомих причин він може ставати аутоантигеном, і у відповідь організм виробляє до нього антитіла, що викликає запалення щитовидної залози. АТТГ можуть блокувати тиреоглобулін, порушуючи при цьому нормальний синтез гормонів щитовидної залози і викликаючи гіпотиреоз, або, навпаки, надмірно стимулювати залозу, викликаючи її гіперфункцію.
Антитіла до тиреоглобуліну одночасно взаємодіють з компонентами сполучної тканини очниці, очних м’язів і ферментом ацетилхолінестеразою. Можливо, що аутоімунна реакція є причиною змін з боку тканин очниці при тиреотоксической офтальмопатии.
АТТГ виявляють у 40-70% пацієнтів з хронічним тиреоїдитом, у 70% хворих з гіпотиреозом, у 40% з дифузним токсичним зобом і у невеликої кількості хворих з іншими аутоімунними патологіями, в тому числі перніціозною анемією. Хоча рівень антитіл буває трохи підвищеним і у здорових людей, особливо літніх жінок.
Головним чином тест на АТТГ корисний при підтвердженні у пацієнта діагнозу «дифузний токсичний зоб» і / або «гіпотиреоз внаслідок аутоімунного тиреоїдиту». Крім того, він цінний при диференціальної діагностики базедового захворювання і токсичної вузлового зоба. Незважаючи на те що АТТГ рідше виявляються в сироватці крові, ніж тиреоїдні мікросомальні антитіла (антитіла до пероксидази), у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями щитовидної залози результати даного аналізу також важливі для підтвердження діагнозу.
Якщо у вагітної аутоімунне ураження щитовидної залози або ще якась аутоімунна патологія, тест на одне або кілька тиреоїдних антитіл повинен бути призначений на початку вагітності і незадовго до пологів для прогнозу ризику ураження щитовидної залози новонародженого.

10051. Пакет “Гормони щитовидної залози №1”

Тироксин вільний (fТ4)
Трийодтиронин вільний (FТ3)
Антитіла до тіреопероксідазе (ATПO)
Тиреотропного гормону (ТТГ)

10052. Пакет “Гормони щитовидної залози №2”

Тироксин вільний (fТ4)
Трийодтиронин вільний (FТ3)
Тиреотропного гормону (ТТГ)

10053. Пакет “Гормони щитовидної залози №3”

Источник статьи: http://mupvirc.ru/gormony/tiroksin-gormon-schitopod-bno-zalozi/

На что влияет гормон тироксин

Образование тироксина происходит в клетках щитовидной железы. Его уровень в крови зависит от самой железы и от гипофиза. Тиреотропный гипофизарный гормон (ТТГ) способен увеличивать или снижать активность фолликулов, повышая или уменьшая таким образом синтез тироксина.

Этот процесс регулируется по принципу обратной связи. Если тироксина (Т4) много, то тормозится выброс ТТГ. Щитовидная железа получает меньше «приказов» о выработке Т4, и его уровень падает. Дефицит гормона запускает продукцию ТТГ и Т4. Гипоталамус в свою очередь координирует гипофиз, высвобождая тиролиберин.

Если гипоталамус, гипофиз и щитовидная железа здоровы, то адекватно изменяется уровень гормона в крови. Так поддерживается нормальная жизнедеятельность организма. При нарушении возникает гипертиреоз (избыток тироксина) или гипотиреоз (недостаток гормона).

Около трех четвертей от всей гормональной продукции приходится на тироксин. Он образуется при присоединении йода к аминокислоте L-тирозину. При попадании в кровь 97% всего количества соединяется с белками, а только 3% циркулирует в свободном виде. Несвязанная, свободная часть является самой активной, она отвечает за все свойства тироксина.

Особенностью тиреотропных гормонов является отсутствие специфической ткани для реализации биологического эффекта. Основные направления действия тироксина:

повышение температуры тела;
контроль роста и развития организма;
ускоренное образование белков;
повышение чувствительности к гормонам стресса (адреналину, кортизолу);
усиление сердцебиения и повышение частоты сокращений сердца;
стимуляция окисления для выработки энергии в миокарде и головном мозге;
участие в синтезе гормонов и витаминов.

Кому назначают исследование: беременным из группы риска, детям матерей с заболеваниями гипофиза, щитовидной железы.

Для женщин до 50 лет характерна концентрация на нижней границе нормы, а у мужчин – на верхней. После наступления менопаузы половые различия сглаживаются.

Причины, почему повышен тироксин: болезнь Базедова (токсический зоб), тиреоидит (воспалительный процесс), дисфункция в послеродовом периоде.

Помимо патологии щитовидной железы, возрастание этого гормона вызывают: потери белка – нефропатия, ожоги, тяжелые кровотечения; нарушение образования белков печенью; миеломная болезнь; применение гепарина, Аспирина, Тамоксифена, Лазикса.

Низкий тироксин в крови — это признак гипотиреоза. Он бывает при болезнях щитовидной железы: диффузном эндемическом зобе, аутоиммунном тиреоидите Хашимото, злокачественных новообразованиях. Послеродовый синдром Шихана (разрушение гипофиза), травматические повреждения головного мозга, острые нарушения кровообращения и воспаления в области гипофиза и гипоталамуса также могут сопровождаться гипотиреозом.

Усиленное потребление Т4 и его недостаточность образования вызывают обширные хирургические операции, отравление солями свинца, применение наркотиков и стероидных гормонов, лечение психотропными препаратами.

Для замещения низкой функции щитовидной железы применяется левотироксин. При правильно подобранной дозе пациенты могут вести образ жизни, идентичный здоровым людям.

При повышении уровня тироксина необходимо применение тиреостатических препаратов – Мерказолила, Эспа-карба. Когда эффекта нет, рекомендуется операция или облучение с последующей заместительной терапией левотироксином.

Читайте подробнее в нашей статье о гормоне тироксине.

Какая железа вырабатывает тироксин

Образование происходит в клетках щитовидной железы. Его уровень в крови зависит как от самой железы, так и от контролирующего ее работу гипофиза. Тиреотропный гипофизарный гормон (ТТГ) способен увеличивать или снижать активность фолликулов, повышая или уменьшая таким образом синтез тироксина.

Этот процесс регулируется по принципу обратной связи. Если тироксина (Т4) много, то тормозится выброс ТТГ. Щитовидная железа получает меньше «приказов» о выработке Т4 и его уровень падает. Дефицит гормона запускает продукцию ТТГ и Т4. Гипоталамус в свою очередь координирует гипофиз, высвобождая тиролиберин.

Если все три участника образования тироксина (гипоталамус, гипофиз, щитовидная железа) здоровы, то, в зависимости от потребностей организма, адекватно изменяется уровень гормона в крови. Так поддерживается нормальная жизнедеятельность организма. При нарушении возникает гипертиреоз (избыток тироксина) или гипотиреоз (недостаток гормона).

Рекомендуем прочитать статью о гипотиреозе у детей. Из нее вы узнаете о причинах появления гипотиреоза у детей, классификации, симптомах, а также о диагностике состояния и лечении гипотиреоза.

А здесь подробнее о том, что будет после удаления аденомы гипофиза.

Состав свободного гормона

Около трех четвертей от всей гормональной продукции приходится на тироксин. Он образуется при присоединении йода к аминокислоте L-тирозину. При попадании в кровь 97% всего количества соединяется с белками, а только 3% циркулирует в свободном виде. Несвязанная, свободная часть является самой активной, она отвечает за все свойства тироксина. В тканях гормон при помощи ферментов превращается в трийодтиронин.

Действие на организм

Особенностью тиреотропных гормонов является отсутствие специфической ткани для реализации биологического эффекта. Тироксин обладает универсальным действием, может проникнуть в любую клетку организма и взаимодействовать с рецепторами на мембранах во всех тканях. Результатом такого процесса становится ускорение обменных реакций, активизацию образования рибонуклеиновой кислоты.

Основные направления действия тироксина:

повышение температуры тела;
контроль роста и развития организма;
ускоренное образование белков;
повышение чувствительности к гормонам стресса (адреналину, кортизолу);
усиление сердцебиения и повышение частоты сокращений сердца;
стимуляция окисления для выработки энергии в жизненно важных органах – миокарде и головном мозге;
участие в синтезе гормонов и витаминов.

Кому назначают исследование

Анализ крови на Т4 проводится вне зависимости от наличия признаков нарушений у беременных, которые входят к группу риска:

проживающие в районах с йодным дефицитом;
имеющие наследственную предрасположенность;
курящим;
если заболевания железы были в прошлом или есть в настоящем.

Следует учитывать, что дети матерей с заболеваниями гипофиза, щитовидной железы также входят в контингент пациентов, которым необходимо определение Т4 не реже, чем раз в квартал.

При первичной диагностике учитывают две группы признаков:

гипертиреоз – потеря веса, учащенное сердцебиение, потливость, понос, бессонница, дрожание рук, нервозность, понос, светобоязнь, выпячивание глаз (экзофтальм);
гипотиреоз – сухая кожа, прибавка массы тела без изменений рациона, зябкость, отеки, выпадение волос, сбой менструального цикла, прогрессирование атеросклероза.

Норма в анализах

Показатели тироксина в крови зависят от работы гипоталамуса, гипофиза и щитовидной железы. На уровень свободной части не оказывают влияния физиологические факторы (стрессы, физические нагрузки, применение контрацептивов).

Для женщин до 50 лет характерна концентрация на нижней границе нормы, а у мужчин – на верней. После наступления менопаузы половые различия сглаживаются.

Содержание тироксина в крови в норме

Причины, почему повышен тироксин

Высокий уровень свободного тироксина может означать наличие таких заболеваний:

болезнь Базедова (токсический зоб),
тиреоидит (воспалительный процесс),
дисфункция в послеродовом периоде.

Для того, чтобы исключить недостаток белков и его следствие – повышение свободной части тироксина, обычно исследуют общий и свободный Т4 одновременно. Помимо патологии щитовидной железы, возрастание этого гормона вызывают:

потери белка – нефропатия, ожоги, тяжелые кровотечения;
нарушение образования белков печенью;
миеломная болезнь;
применение гепарина, Аспирина, Тамоксифена, Лазикса.

О чем расскажет недостаток гормона

Низкий тироксин в крови — это признак гипотиреоза. Он бывает при болезнях щитовидной железы:

диффузном эндемическом зобе,
аутоиммунном тиреоидите Хашимото,
злокачественных новообразованиях.

Послеродовый синдром Шихана (разрушение гипофиза), травматические повреждения головного мозга, острые нарушения кровообращения и воспаления в области гипофиза и гипоталамуса также могут сопровождаться гипотиреозом.

Усиленное потребление Т4 и его недостаточности образование вызвают обширные хирургические операции, отравление солями свинца, применение наркотиков и стероидных гормонов, лечение психотропными препаратами.

Как снизить или повысить

Для замещения низкой функции щитовидной железы применяется синтетических аналог – левотироксин. Он обладает всеми свойствами натурального гормона. При правильно подобранной дозе пациенты могут вести образ жизни, идентичный здоровым людям.

При повышении уровня тироксина необходимо применение тиреостатических препаратов – Мерказолила, Эспа-карба. В некоторых случаях медикаментозная терапия имеет низкий эффект. Тогда рекомендуется операция или облучение с последующей заместительной терапией левотироксином.

Рекомендуем прочитать статью о синдроме Пархона. Из нее вы узнаете о том, что представляет собой синдром Пархона, причинах нарушений, симптомах патологии, а также о диагностике состояния и лечении синдрома Пархона.

А здесь подробнее о лечении гиперпаратиреоза.

Тироксин образуется клетками щитовидной железы из аминокислоты и йода. Его действие направлено на повышение обменных процессов, активное сжигание жира, синтез белков, ускорение и учащение сердцебиения. Свободный гормон является активной формой, он участвует в биологических реакциях.

Повышенное содержание в крови вызывает признаки гипертиреоза, тиреотоксикоза. Низкая концентрацию означает гипотиреоз. Для регулирования функции применяют медикаменты с тормозящим эффектом или замещающие недостающие гормоны.

Полезное видео

Смотрите на видео о приеме тироксина:

Возникает хроническая надпочечниковая недостаточность при длительном течении заболевания, поражении вирусами, грибками. Первичная возникает у детей и взрослых, есть вторичная и третичная. Симптомы изначально скрыты. Осложнения тяжелые без лечения. Диагностика комплексная

Довольно распространенным становится гипотиреоз у детей. Разновидностей очень много — врожденный, субклинический, первичный и т.д. Признаки и симптомы не всегда удается сразу распознать. Диагностика начинается с гормон, особенно до года. Важнее проводить профилактику, чтобы не было проблем с психомоторным развитием.

Нередко после удаления аденомы гипофиза возникают осложнения, самые частые — потеря нюха, несахарный диабет, болит голова. Состояние после операции зависит от индивидуальной переносимости наркоза, степени разрастания органа. Больным требуется восстановление и реабилитация, МРТ для подбора лечения.

При усиленной выработке гормона вазопрессина может развиться синдром Пархона. Основные симптомы — задержка жидкости в организме. Диагностика включает клинические и лабораторные методы. Лечение комплексное.

Если установлен гиперпаратиреоз, лечение будет отличаться в зависимости от того, болезнь или синдром диагностированы у пациента. Бывает первичный и вторичный, выявляют у детей. Диагностика проводится всесторонняя.

Источник статьи: http://endokrinolog.online/tiroksin-gormon/